www.ji-magazine.lviv.ua

Віктор Андрусів

Важко не погодитись з тезою, що революція по-факту формує нову реальність, яка не відповідає жодним попереднім очікуванням і баченням. Відповідно, революція без сумніву є джерелом інновацій, смислів і образів майбутнього. Однак, я не погоджуюся з тим, що ці бачення виникають саме всередні революції. Я притримуюсь визначення революції за Хантінгтоном, який говорив, що революція наступає там, де інституційна структура не відповідає суспільним інтересам. 
Однак, поява альтернативних ідей облаштування майбутнього є складовою передумови революції, мобілізацією суспільних мас на інший доступний образ майбутнього. Самі по собі нові ідеї створюють нові мотивації в суспільства. І битва нових ідей зі старим порядком є точкою відліку революції. Засвоєння цих ідей, творення нової практики, нових еліт, нових інститутів є незворотнім шляхом революції. В цьому її головна відмінність від перевороту, який міняє політичну еліту, без змін в реальності. Переворот стає наслідком відсутності образів і ідей нового інституційного порядку, і відбувається внаслідок не співпадіння суспільних та елітних інтересів. 
В цьому контексті, Майдан ризикує сьогодні більше стати переворотом, ніж революцією. Нові політичні інститути не формуються на тлі балансу в українській політиці, балансу неспроможності змін. Єдиними змінами є нові соціальні практики, такі як волонтерство, допомога армії, добровольці, однак, чи будуть вони інституціоналізовані за межами військового конфлікту, і чи стануть фундаментом формування нових політичних інститутів не відомо.
Стосовно виникнення трансцендентних ідей, Іного, то апріорі - вони не можуть мати замовника у вигляді держави, олігарха чи суспільних мас. Очевидно, що інтелектуалізм, інтелектуальні клуби, філософи у всі часи були в полі аскетизму та дискомфорту. Вони перебували за межами реальності, щоб сформувати "нереальні" ідеї. І тільки після того, як сформовані такі ідеї, образи, смисли - вони починають формувати попит і мотивації. Вони стають додатковим вибором, рішенням, альтернативою існуючим інститутам, які не відповідають суспільним інтересам. Вони і викликають революцію, в локальному чи цивілізаційному форматі. 
Таким чином, виникнення "Іного", не може бути плодом державної політики, соціальних чи економічних умов. Воно є наслідком появи філософів чи клубів, якраз сильно незалежних від цієї реальності. Звідки їх взяти? Я думаю, тут єдина можлива відповідь, яку дав колись Володимир Нікітін - самородки. А вже ці самородки можуть формувати клуби, організації, школи інтелектуальну інфраструктуру.