www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Клімовський

Мінськ-2 – це останній шанс, який дали Путіну, щоб він виправився. Зауважу, шанс дали на умовах Путіна: підсумкова домовленість ідентична вихідному ультиматуму Путіна, а тому Кремль і поспішив її першим опублікувати. Якщо Путін і цього разу не виконає Мінський договір, як він не виконував його 5 місяців з вересня, то підсумок буде один – глобальна війна.

Ілюзій, що Путін виконає свій власний ультиматум, не було ні в кого. Ні у Меркель, ні в Олланда, ні у Порошенка. Ні у Лукашенка і Псакі, які спостерігали за переговорами збоку. Логічне запитання, навіщо вони погодилися на договір, який не буде виконуватися, і де-факто нав’язаний силою загрози розв’язання ядерної війни? Є дві причини.

Перша, всі, за винятком Кремля, прагнуть уникнути глобальної, а тим більше ядерної війни.

Друга, необхідно зняти всі двозначності в питанні: хто її почав, щоб не повторилася ситуація з Другою світовою війною. У Европі її почали Гітлер і Сталін з переділу між собою східної і центральної частини континенту, але винним у її початку формально залишився один Гітлер. Сталіна з винуватців виключили на знак вдячності народам СССР за їх величезний внесок у розгром Гітлера. Совєтський народ не третирували за цей злочин його офіційного вождя.

Мінськ-2 – це спосіб отримати безсумнівний доказ, що Третю світову війну почав В. В. Путін з нападу на Україну. Мінськ-2 необхідний, щоб в майбутньому ніхто, насамперед, з росіян не міг сказати: ми були білі та пухнасті, а на нас напали Україна і НАТО.

Хоча умови Мінська-2 і продиктовані Путіним, але він не збирається і не може їх виконати. Путін не збирається виводити російські війська і техніку з Донбасу і не збирається роззброювати і розпускати загони своїх маріонеток з ДНР / ЛНР, незважаючи на те, що це передбачено Мінськом-2. Як і передбачалося Мінськом-1. Навпаки, він нарощує їх кількість на Донбасі, а в час, що залишився до опівночі 14 лютого пожене у відчайдушний наступ на Дебальцеве. Бажання Путіна захопити Дебальцеве до опівночі 14 лютого очевидне – після півночі набирає чинності пункт Мінська-2 про відвід ракетної та иншої артилерії.

Якщо Путін захопить Дебальцеве до півночі, то буде цинічно стверджувати, що це сталося до вступу в дію Мінська-2, а тому – які претензії. Якщо атака на Дебальцеве захлинеться, а стрілянина продовжуватиметься і після півночі, то він незворушно скаже: Збройні сили України порушують угоду. Путін не збирається виконувати свій же ультиматум у незручній йому частині, а тому всі суперечки про нюанси Мінська-2 не мають сенсу, як і безглузді звинувачення, що Меркель, Олланд і Порошенко «здали» Путіну України. Як і безглузді міркування про вибори в окупованих районах Донбасу.

Кремль не може і не хоче виконати пункт про виведення своїх військ, а тому навіть не позначив його терміни. Виведення російських військ з Донбасу і Криму – політична смерть Путіна, тому Мінськ-2 нездійсненний, так само, як і Мінськ-1. Пункт про відвід ракетної артилерії від лінії фронту без відходу російських військ і роззброєння таких незаконних формувань як ДНР і ЛНР – це продовження війни, а саме вона, а не мир і потрібна Путіну.

Путін готується до глобальної війни, тому і погодився зі своїм власним ультиматумом, незважаючи на його суперечливість. Путіну, як і Україні та иншим, теж потрібен час для підготовки до неї. Але можливості Путіна в цій війні вже вичерпані. Він зробив максимум з того, що міг: підтяг «Іскандери» з ядерними боєголовками впритул до кордону з ЕС, розмістивши їх у Криму та Калінінградській області. Це дві не тільки «сакральні» точки «руского міра», а й два його плацдарми біля кордону з ЕС.

Мінськ-2 – це результат ультиматуму Путіна, який націлив ракети з «Іскандерів» з Калінінградської області на Берлін і Варшаву, а з Криму – на Софію, Бухарест і Будапешт. Путін повівся як звичайний бандит – приставив пістолет до скроні і зажадав гаманець. ЕС був змушений прийняти ультиматум Путіна: американська СОІ від ракет, що стоять біля кордону, захистити не може. Вона їх «не бачить» і зреагувати не встигне. Путін взяв «на ядерну мушку» Европу, Україну узяв на мушку танкову, але виникла технічна проблема, – він не може взяти на мушку США. Занадто далеко, а СОІ доволі надійно захищає американців від ядерних «подарунків» Путіна.

Щоб виправити цей недолік, Шойгу 11 лютого полетів в Нікарагуа та Венесуелу, а наостанок заверне на Кубу. Завдання Шойгу умовити Нікарагуа і Венесуелу впустити до себе ядерні ракети РФ і взяти США на приціл, як і Европу. Візит на Кубу по старій пам’яті: Кастро навряд чи погодиться, тому що в цю «гру» з Хрущовим він одного разу зіграв. Без взяття на «мушку» США план Путін приречений на провал: після знищення Европи США залишаються, і залишаються як однозначний переможець.

Путін пред’явив свій останній «сильний» козир і отримав бажаний Мінськ-2. Не думаю, що Олланд і Меркель почали краще ставитись до Путіна, дізнавшись, що французи і німці живуть під прицілом його «Іскандерів». Цікаво, що Европа і США у відповідь не відкрили своїх козирів. Навіть не почали говорити про нові санкції і заборону торгівлі з РФ. Дійсно, навіщо забороняти комерсантам торгувати з державою, яка незабаром може зникнути?