www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Маслюченко, «Хвиля»

Події 2013-2015 років (відразу обмовлюся, що 2015 роком всі події не закінчаться) в Україні підходять під визначення «революція».

Існуюча модель суспільно-державного устрою знаходиться в глибокій кризі. Держава в нинішньому варіанті перестала виконувати функції арбітра і не відповідає сподіванням народу. Інститути деградували. Система держуправління – виродилася і пронизана корупцією.

Після повалення Януковича в суспільстві посилилася революційна динаміка. Надалі ми будемо спостерігати розвиток подій щодо зміни системи суспільних відносин. Зміни будуть йти кілька років, а, можливо, і десятиліть.

Зважаючи на те, що існуюча модель мало кого влаштовує і вона довела свою не ефективність (енергозатратна економіка, розкладена корупцією державна машина, величезний дисбаланс в соціальному забезпеченні і так далі), то запит на зміни зростає з кожним днем. Війна на Донбасі підсилює кризові явища в Україні. Спроби зупинити революційні процеси навряд чи закінчаться успіхом, тому що запас міцності існуюча модель майже вичерпала.

Безліч моментів формують чіткі аналогії з подіями Французької революції. Але частина українських інтелектуалів, громадських лідерів, молодих політиків, блогерів виступають з чітким запитом якісних змін, які поведуть Українську революцію по американському шляху. Далі ми розглянемо ці дві моделі революції крізь призму українського. Спробуємо з’ясувати закономірності та ідеї, які притаманні нашому суспільству, політичним силам і т.д.

Слід зазначити, що Україна вже мала революційний досвід в ХХ столітті. Тоді революція пішла за французьким варіантом. Всі передумови, щоб і нинішня революція уподібнилась французькій, ми маємо зараз. У нас навіть є своя Вандея!

Але іноді суспільство, а особливо його розвинена частина, згадує уроки історії і намагається направити сучасність по шляху менших негараздів, меншої крові і кращого результату.

Також слід розглянути той факт, що освітній рівень населення України досить високий, що може істотно вплинути на результат революційних перетворень. Малий досвід участі в цивільному житті відіграє не найкращу роль.

Як і в ХVІІІ столітті, вирішення питання про соціальне забезпечення буде мати великий вплив. Для французів було очевидним процвітання за океаном, так само як і українцям, очевидно, що в Европі, США та ин. країнах живуть краще і багатше. Для американського типу революції соціальне питання не грало провідної роль, але для всіх инших революцій воно залишається найважливішим і важковирішуваними.

Для всіх революцій характерне відчуття настання нового часу, нового витка в житті народу.

Другою визначною рисою є ідея свободи. Ідея свободи породжується самою революцією. Україна має чітку ідею свободи, яка кристалізувалася в ході повстання на Майдані в лютому 2014 року і, яка зробила революцію справжньою і реальною (в цьому ховається головна відмінність подій 2004 і 2014 років).

Ідея свободи, як феномена з традиції грецького поліса, де немає панування одного громадянина над иншими, де демократія не задовольняє потреб особистості, тому що веде диктат більшості і суперечить ідеї відсутності панування. Рівність і свобода наступають не тому, що всі народжені рівними, а тому що всі ми народжені в різних умовах, маємо різні соціальні достатки, але через соціальні інститути (у греків поліс) і завдяки законам, стаємо рівними одні перед одними громадянами. Свободу можна розглядати, як продукт, створений людським суспільством, – це результат угоди. Свобода такого типу може існувати тільки в суспільстві, де громадяни розуміють її, приймають правила існування. Життя вільної людини сприймається як життя серед инших, таких же вільних людей, які разом можуть здійснювати політичну діяльність.

Цивільні права: право на життя, право на свободу, право на власність – проголошуються головними правами. Всі инші права ж виступають похідними. Визнання таких прав невід’ємними правами стає головним здобутком революції.

Право на збори і складання петицій з метою відновлення справедливості є таким же важливим інструментом у визначенні свободи. Свобода майже завжди передбачає започаткування нової форми правління. Сьогодні більшість українських інтелектуалів говорить про необхідність створення Третьої Республіки, яка повинна увібрати в себе всі зміни, які будуть народжені Українською революцією. Свобода вимагає встановлення республіки, як «спільної справи». За часів американської революції звільнення зобов’язало товариство займатися попутно політичними справами. Сьогодні українське суспільство також перебуває в режимі політичних дебатів, введення публічних справ, роздумів і переконань, тобто за реальними справами, які зазвичай закінчуються створенням нової держави. Чим ширшою буде участь українців у громадських справах, тим вища ймовірність створення нової республіки.

Як вдало підмітила Ханна Арендт, «тільки там, де присутній пафос новизни і де новизна поєднується з ідеєю свободи, ми маємо право говорити про революцію». Бажання українців побудувати нову державу говорить про те, що народжений по-справжньому революційний дух.

Певною проблемою можна вважати традицію вивчення, насамперед, Французької революції. Ні совєтська гуманітарна наука, ні нинішня українська не приділили великої уваги Американській революції. Революцію у нас прийнято вивчати через призму подій у Франції наприкінці XVIII-XIX ст., тим більше на нашій землі в минулому столітті саме цим шляхом попрямувала революційна хвиля.

Важливою відмінністю Французької революції від Американської стало те, що дуже швидко у Франції була втрачена ідея свободи і її місце зайняла ідея рівності в ім’я історичної революційної необхідності, що викликало терор. Також і сьогодні в Україні ми маємо тягу значної частини суспільства до втрати ідеї свободи в ім’я рівності і справедливості. У Франції в результаті з’явилася національна держава, а в Америці – республіка.

Найболючішим питанням будь-якої революції залишається соціальне питання. Коли на революційну сцену виходять маси людей, які перебувають у бідності, то може виникнути сила, яка перетворює бідність в інструмент політики. Сама революція, силу якої визначає глибина соціального питання, неодмінно народжує підпорядкування волі історичною необхідністю. Необхідність, за якою стоять найперші потреби народу, служить причиною, по якій розв’язується терор. Необхідність і бідність можуть відвести революцію в сторону і свобода буде загублена. Україна в цьому плані стоїть перед дуже серйозним викликом. Соціальне питання вкрай важке. Бідність є фактором, який впливає на рішення влади. Важливо знайти рішення, чим зайняти велику кількість бідних і знедолених людей, як вказати їм шлях. Ще Маркс зазначав, що свобода і бідність несумісні.

На початку революції народжується особливий дух солідарності, який спрямований на вирішення конкретного історичного завдання. Соціальне становище не грає ролі, тому що підпорядковане спільності інтересу. Це протореспубліканский дух. Якщо в ході революції відносини між владою і підвладними не змінюються, прірва нікуди не дівається, якщо звільнення не обертатися свободою, тоді з’являється концепт «чесноти». Свобода втрачає свою привабливість і на її місце стає чеснота, або щастя багатьох. Нездатність влади провести справжні кардинальні реформи і встановити міцне республіканське правління, робить співчуття політичним мотивом революції (чим будуть користуватися політики, популісти і демагоги). Замість «загальної волі» з’являється «воля всіх», яка не здатна заснувати новий політичний організм і може існувати в рамках існуючої системи. У такій системі дуже важливу роль відіграє зовнішній ворог. Завдяки зовнішньому ворогу проходить консолідація нації.

Американська революція зберігала відданість справі заснування свободи і встановлення міцних інститутів, а лідерам не дозволяли нічого за рамками права. Французька революція практично відразу зосередилася на співчутті, на потребі позбавлення від необхідності. Її підживлювала жалість і незмірність злиднів суспільства. Це породило беззаконня і безмежне насильство. Нам необхідно уважно дивитися на українських політиків і стежити за їхніми словами, щоб не повторити сумний досвід Франції. Дуже добре підходить тут вислів Джефферсона про те, якими мають бути громадяни: «Однією нацією в зовнішніх справах і зберегти відмінності в справах внутрішніх».

Досвід минулих революцій свідчить про те, що спроба вирішити соціальне питання політичними засобами закінчується терором і, що саме внаслідок терору революція зазнає поразки. Цієї помилки майже неможливо уникнути, якщо революція відбувається в умовах масової бідності.

Елементом революції стає нове розуміння Конституції. У революційному середовищі є розуміння необхідності визнання конституції через обговорення з народом, щоб зрозуміти і втілити в життя «загальну волю». Без підтримки і розуміння конституції народом, вона не буде виконувати свої функції, а політика влади буде спотворюватися і вироджуватися. Конституція стверджує створення центрів влади, визначає їх функціонал. Батьки-засновники США використали думки Монтеск’є, який стверджував нерозривність влади і свободи. Політичний простір має бути сконструйований таким чином, щоб у ньому поєднувалися влада і свобода, щоб домінувало сприйняття політичної свободи через «Я можу», а не «Я хочу». Наприклад, ідея нової української республіки потребуватиме створення нової влади, яка збільшить потенціал республіки і розподілить джерела влади. Нова конституція виконує консолідуючу функцію, визначає владу і волю народу, засновує свободу.

У Французькій революції ідея «загальної волі» демонструвалась, як воля однієї особи (нації) і вона зайняла місце волі монарха. Народ ставав джерелом влади і всіх законів (у американців джерелом закону є конституція). Коли з одного джерела береться і влада, і закон, то це призводить до деспотії, яка проявилася під час Французької, а, пізніше, під час Російської революції, що також пішла якобинським шляхом. Злий рок Французької революції був у тому, що жодні з конституційних зборів не мали достатнього авторитету для того, щоб дати країні конституцію. В Україні ми можемо спостерігати схожу тенденцію. Щоб процес пішов, потрібно почати віддавати певний функціонал самоорганізованим і самоврядним групам. Делегати конституційної комісії повинні бути на пряму делеговані і уповноважені областями, містами, районами, селами. Влада і закон повинні отримати різні способи легітимації і різні сфери застосування.

Слід визнати схожість політичної структури Франції та України. Поясню: існуючі зв’язки ґрунтуються не на взаємних обіцянках, а на різного роду привілеях та правах соціальних груп (в Україні цей факт не визнаний юридично, але закритість соціальних ліфтів підтверджує думку). Тому, коли говорять, що влада належить народу, але силу народу направляють не в політичну площину – ми отримуємо насильство, яке звільняється революцією і змітає інститути. Це показує, що саме насильство не здатне породжувати владу. Переконання, що вся влада походить з народу (це часто використовують українські політики, демагоги і популісти), породжує владу натовпу. Люди Американської революції під владою розуміли інститути та міцність інститутів, які ґрунтувалися на ВЗАЄМНИХ обіцянках, угодах, зобов’язання. Американська революція – батьківщина правління «закону, а не людей», де авторитет мав насамперед закон. Де йде обожнювання народу, де риторика лідерів виходить з божественного провидіння – маємо спробу вивести владу і закон з одного джерела. Такий підхід обертається диктатурою, де революційний процес стає джерелом «законів». Сам революційний процес переходить в культ, який служить джерелом легітимації, але не права і закону. Використання «духу Майдану», «подвигу героїв Небесної Сотні» і т.д., як способу «безперервного заклику до справедливості» – це спосіб пошуку авторитету, абсолютного суверенітету (деспотичної влади).

Американська революція виділила певні принципи: громадянські свободи, особисте благополуччя, сила громадської думки. Схожі принципи були можливі у країнах, що пішли шляхом Французької революції. На перше місце революціонери ставила принципи необхідності і потреби. Переслідувані «соціальним питанням», тобто масою бідних, яких революція мала звільнити, вони змушені були постійно вдаватися до насильства, яке саме по собі ніяк не могло і не здатне було вирішити проблему бідності.

Завершенням революції, якщо вона не закінчується катастрофою терору, є встановлення республіки, цієї «єдиної форми правління, яка не знаходиться в постійній відкритій чи таємній війні з правами людини». Батьки-засновники США також продумували механізми зміни форми правління, які можуть бути переглянуті їх спадкоємцями, з їхньої волі.

Не має вирішення питання, що супроводжує всі революції – це форми представництва та прямої участі народу. Поки жодна революція не врегулювала його і на постійній основі не створила рецепт.

Поки що невідомо, яким шляхом піде Українська революція. Може так статися, що сам революційний процес просто зникне і настане час реставрації (для чого теж є передумови). Але всім учасникам революційних подій слід знати, про те, що є справжня революція і є її підміна, а також які дії можуть допомогти народженню нової Республіки.

Все тільки починається. Все в наших руках!

PS: Ця стаття написана під впливом статей Сергія Дацюка, Юрія Романенка і книги Ханни Арендт «Про революцію».