Дмітрій Орлов, журналіст

Чому Путін схожий на Гітлера

Під шалені крики одурманеного пропагандою натовпу демократія в Росії померла. Так само, як померла демократія в Німеччині в 30-ті роки минулого століття після приходу до влади Адольфа Гітлера. Політичний курс Владіміра Путіна надзвичайно схожий з кроками, які робив фюрер на чолі Третього рейху. Точок перетину з нацистською Німеччиною так багато, що стає якось не по собі.

Гітлерівська ідея вищої арійської раси, наприклад, перетинається з концепцією особливого генетичного коду російської людини, про який раптом згадав Путін. Він, як і фюрер, марить відновленням колишньої величі своєї країни: якщо один засмучувався через Біловезьку угоду (документ, що зафіксував розпад СССР), другий засуджував Версальський договір про капітуляцію Німеччини в Першій світовій війні.

Ці два холостяки мають абсолютну владу в своїх країнах. У 1933 році німецький парламент наділив вождя націонал-соціалістів необмеженими повноваженнями. Політика фактичного господаря єдиноросів вже давно трансформувалася в диктатуру, яку він назвав «диктатурою закону». По суті це видимість збереження законності. І там, і там немає альтернативи партії влади: при Гітлері, як і при Путіні, опонентів садили у в’язниці. Або вбивали. Тим, кому пощастило – емігрували. Сьогодні практично всі центральні російські ЗМІ підконтрольні владі, як у гітлерівській Німеччині, де читали виключно нацистські газети. Опиратися тоталітарному режиму нікому – вождів возвели в культ.

У німців гітлерюгенд, у Росії – нашисти (молодіжний рух «Наші»). Тоді допоміжними помічниками поліції і армії з числа добровольців були штурмовики, зараз – кадирівці. В обох політичних режимів ще одна спільна риса: у них є зовнішній ворог, який заважає жити. Якщо в тридцятих роках причиною інфляції, безробіття і навіть війни в Німеччині називали євреїв, то 80 років потому винуватцем численних бід у найбільшій в світі (по території) країні стала Америка.

Навіть з економічними санкціям боролися схожими методами. Росія заборонила ввезення іноземної продукції з надією, що західна бізнес-еліта, яка зазнала від цього збитків, тиснутиме на свій уряд. Нацисти оголосили бойкот магазинам, які належали євреям (Купуйте німецьке!) – біля кожного з них стояв член партії, не пускаючи туди відвідувачів. Так вони хотіли стримати запал перш за все єврейських кіл у США, які закликали керівництво країни вплинути на політику Гітлера

У Росії ситуація близька до шизофренії, а український Левіафан – травоїдний

Максім Горюнов

Анексію нацистами Австрії в 1938-му р. пояснювали тоді бажанням інтегрувати всі народи, що розмовляли німецькою, у велику Німеччину. «Русскій мір» Владіміра Путіна, разом з анексією Криму і спробами створити Новоросію – близький родич цієї фашистської концепції. Зараз у Криму гоніння проти нелояльних кримських татар, російські громади там публічно спалюють українські книги. Для усвідомлення, при Гітлері 12 тис. книг, роботи трьох сотень авторів, згоріли за те, що в них, на думку нацистів, не відбився німецький дух.

Колись гідні представники російської культури, раптом починають знущатися над здоровим глуздом. Одні закликають замість збору грошей на лікування хворим дітям, дати грошей на Крим, инші безсовісно жартують про збитий Боїнг, треті в зоні військових дій стріляють з кулемета. Втім, Гітлера теж підтримували відомі люди. Родич композитора Ріхарда Вагнера допомагав писати книгу «Майн кампф», Фердинанд Порше проектував танк «Тигр», Хуго Босс шив німецьку форму і навіть американець Генрі Форд спонсорував Гітлера.

Росіяни, виснажені пафосними промовами про власну велич, як і їхній лідер, втратили зв’язок з реальністю. Вони заручники пропаганди і вірять в історії про «розп’ятого хлопчика». Щось подібне вже було в 30-х, коли після вбивства дрібного афериста Хорста Весселя німці, з подачі шефа пропаганди Йозефа Геббельса, повірили в смерть за переконання. При цьому один «батько нації» сповіщав про порятунок народу. Другий безумець, посилаючи війська на Донбас і трясучи ядерною зброєю, продовжує переконувати всіх у власній миролюбності. Все за Оруеллом: війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила. Трагедія в тому, що фанатизм і популізм захоплює увагу мільйонів. Помилка німецьких виборців у виборі лідера обійшлася всьому світу великою різаниною і втратою 70 млн. чоловік. Схоже, людство наполегливо не бажає вчитися на чужих помилках.