www.ji-magazine.lviv.ua

Український політичний оглядач Олег Пономар і головний редактор Newsader Олександр Кушнарьов розгорнули новий формат діалогу, намагаючись зробити спілкування більш живим і яскравим. Замість класичних інтерв’ю ми пропонуємо нашій аудиторії обговорення актуальних геополітичних проблем, де кожен з учасників бесіди по черзі висловлює свою думку стосовно поставлених питань. Сьогодні головна тема бесіди – знищення турецькими ВПС російського літака в небі над Сирією.

Олеже, перш за все нам слід прокоментувати інцидент зі знищенням російського винищувача Су-24 в небі над Сирією.

О. П.: Це те, про що ми з вами говорили раніше: ролі розписані. США – над сутичкою. Туреччина і Саудівська Аравія – злі поліцейські. Франція – добрий поліцейський. І те, що Росію терплять (або роблять вигляд, що терплять) в Сирії, не дає їй ніяких нових прав чи привілеїв, а тільки – обов’язки. В обмін на це Захід дозволяє Росії піти зі збереженим обличчям з Донбасу, а також розповідати російським обивателем, що Росія – світовий геополітичний гравець. Тому, звичайно, ніякої Світової війни. Проковтнуть, як завжди.

О. К.: Згоден з Вами. Досвід спостереження за путінською машиною підказує мені, що вона здатна знищувати лише слабких і беззахисних, у тому числі власний народ в особах, насамперед, незгодних з політикою Путіна, а таких у РФ мільйони. Як я вже говорив, з офіцерів НКВД, які катували політв’язнів в московських підвалах, вийшли погані солдати, в результаті чого Йосип Сталін у перші дні після початку війни з Гітлером втратив колосальну кількість військ і озброєння.

Аналогічна ситуація з сучасними боягузливими силовиками: натягнути мішок на голову Олегу Сєнцову, запускати в сирійських провінціях ракети по жінках і дітях, називаючи їх «ІДІЛ», а також розповідати про ядерний попіл, користуючись небажанням Обами принижувати російський народ блискавичною війною – це зовсім не те саме, що зіткнутися з турецькими ВПС у реальному бою. Анкара розуміє це, тому, висловлюючи настрої всіх, кому до смерті набридли путінські витівки, продемонструвала, де НАСПРАВДІ мають «базуватися» російські літаки. І це аж ніяк не база в Латакії.

Важливе зауваження: Туреччина ніколи б не збила російський винищувач, якщо б попередньо не отримала дозвіл від всіх країн НАТО. Це свідчить про те, що Альянс – не просто політичний союз, а й реально діючий союз найпотужніших армій світу.

У чому причина неодноразового вторгнення російських літаків в небо Туреччини – непрофесіоналізм чи провокація?

ЄС і Росія у 2030 році: чотири сценарії від європейських експертів

Ольга Каретнікова

О. П.: Думаю – друге. Адже цей літак перед тим, як збити, багато разів попереджували, і він мав можливість залишити небезпечну зону. Тобто Росія тестує межу терпіння НАТО і сьогодні її нащупала: Москва перейшла межі терпіння НАТО. Абсолютно те саме, що було в повітряному просторі північних країн Европи.

О. К.: Я б з упевненістю сказав, що це провокація, якби не багаторазово продемонстроване фіаско Міноборони РФ у всьому, за що воно бралося останнім часом: через технічні неполадки і помилки пілотів падають військові літаки і крилаті ракети, падають повз цілі (а то й на мирних жителів) «тупі» російські бомби (які чомусь називаються «високоточними»), зривається проект «арктичного щита» через банальну корупції, хаос і плутанину. Робітники живуть в антисанітарних умовах на будівельних об’єктах в Арктиці, без їжі, зарплати і надії на швидке повернення на батьківщину: їх елементарно не можуть вивезти на «велику землю», тому вони змушені буквально штурмом брати вертольоти, що туди прилітають, а родичі збирають по всьому світі гроші, щоб просто повернути їх додому.

Не впевнений, що країна, яка практикує методи африканських людожерів на своїх громадянах, має право претендувати хоча б на статус «регіональної держави» (як одного разу Обама назвав Росію), не кажучи вже про «наддержаву» (риса, якої насправді ніколи не було у Росії / СССР, бо її визначає рівень життя, а не кількість ядерних боєголовок).

Чи зменшились шанси Путіна на вступ в коаліцію проти ІДІЛ, а чи у нього їх взагалі не було?

О. П.: Я думаю, шансів не було. Були трохи емоційні заяви Франції відразу після терактів, але зараз знову позиція США превалює: Росію можна використовувати, але дуже локально і без зміни геополітичного тренду. Все одно Росії потрібно вийти з України, повернути Крим. А потім – деокупація Грузії, Молдови і так далі. Сьогодні стежимо за підсумками візиту Олланда в Вашингтон: дуже важливо дізнатись як розставлять акценти.

О. К.: Після звістки про готовність Заходу продовжити антиросійські санкції у мене не лишилося сумнівів у тому, що реальної взаємодії з Путіним коаліція не планує. Очевидно, що всі заяви, які російська пропаганда описує як намір Вашингтона і союзників воювати в альянсі з російським президентом, спрямовані лише на те, щоб стримати психопатичні нахили глави Кремля.

Я вже неодноразово говорив, що політика умиротворення з метою нейтралізації ядерної загрози – це глибоко помилкова стратегія, яка дає зворотний ефект: Путін розперізується. Навпаки ж, застосування сили на кшталт знищення російського винищувача – це єдина мова, яку він розуміє і яка змусить його припинити навіть заїкатися про ядерну зброю.

http://newsader.com/specialist/ponomar-o-sbitom-rossiyskom-su-24-mosk