www.ji-magazine.lviv.ua

Микола Бєлєсков, експерт МЦПД Progress - ngoprogress.com

12 травня 2016 року на військовій базі Девеселу(Румунія) у присутності Генерального Секретаря НАТО Єнса Столтенберга і заступника Міністра оборони США Роберта Ворка було оголошено про оперативну готовність системи Aegis Ashore. Ця система включає у себе радар і 24 кінетичні перехоплювачі SM-3(вражають ракету прямим попаданням і не мають активної бойової частини), і в свою чергу є частиною Поетапного адаптивного плану США щодо створення архітектури ПРО у Європі. Цей план був проголошений Бараком Обамою 17 вересня 2009 року на заміну планам адміністрації Джорджа Буша-молодшого щодо розгортання третього позиційного району глобальної системи ПРО, який мав протидіяти можливій загрозі із боку міжконтинентальних балістичних ракет(МБР) Ірану для США. Однак на 2009 рік стало зрозуміло, що Тегеран іще дуже далекий від створення і розгортання МБР, а реальну загрозу лише для Європи можуть представляти іранські ракети середньої дальності. Тому ставку замість наземних перехоплювачів GBI було вирішено зробити на уже перевірену систему Aegis і сімейство перехоплювачів SM, якими озброєні крейсери і есмінці ВМФ США.

Але як не парадоксально саме Москва, а не Тегеран, проявляє найбільшу опозицію розбудові елементів ПРО у Європі. При цьому риторика Москви щодо цього питання пройшла певну еволюцію. Спочатку РФ стверджувала про те, що системи Aegis Ashore у Польщі та Румунії, а також ПРО на 4 есмінцях, які приписані до порту Рота(Іспанія), будуть представляти загрозу для Стратегічних ядерних сил(СЯС) РФ. Більше того у 2011 році Кремль вимагав юридичних гарантій незастосування ЄвроПРО проти СЯС. Однак уся іронія в тому, що як технічно так і географічно перехоплювачі сімейства SM-3 не представляють реальної загрози для МБР РФ. Географічно траєкторія польоту російських МБР наземного базування для удару по США проходить не через країни ЦСЄ, а через Північний полюс. Так само перехоплювачі SM-3 поступаються МБР у швидкості. Тим самим об’єкти Aegis Ashore не становлять жодної реальної загрози для СЯС РФ. Власне це фактично і визнають російські високопосадовці. Так керівник комітету Державної Думи Росії із оборони Володимир Комоєдов, коментуючи новину про оперативну готовність Aegis Ashore Румунії, заявив, що СЯС РФ спроможні прорвати елементи ПРО. І із цим важко не погодитися – США із 1980-х років починаючи із відомої програми Рональда Рейгана Стратегічна оборонна Ініціатива і до сьогодні не змогли створити глобальну систему стратегічної ПРО, яка б дозволяла по своїм техніко-тактичним характеристикам відбити масований удар МБР.

Як працює "дипломатія примусу". Чому Захід вважає санкції проти Росії дієвими і не хоче воювати

Юлія Каздобіна

Однак такі аргументи усе ж не змогли заспокоїти РФ. Тепер у Москви є нова претензія до об’єктів Aegis Ashore у Польщі(мають збудувати до 2018 року) та Румунії. Так за словами Михайла Ульянова, який є заступником керівника МЗС по питанням контролю над озброєннями і нерозповсюдження, ніхто не може дати гарантії РФ, що замість кінетичних перехоплювачів SM-3 у пусковій установці Mk41 об’єкту Aegis Ashore можуть з’явитися ударні крилаті ракети Tomahawk. Такої ж самої думки і посол РФ при НАТО Олександр Грушко, на думку якого розміщення ударних крилатих ракет буде порушенням угоди РСМД. Звичайно певна небезпека у цьому є, адже як показує практика подібних установок на крейсерах і есмінцях США, вони можуть нести як перехоплювачі SM-3, так і крилаті ракети Tomahawk. Але при бажанні РФ можна знайти вихід із цієї ситуації. Звичайно мова не може йти про присутність російських військових на об’єктах ПРО у Європі, як свого часу у 2007 році пропонував тодішній Міністр оборони США Роберт Гейтс. Як запропонував Стівен Пайфер у своїй нещодавній статті щодо перспектив подальшого скорочення ядерних озброєнь між США і РФ представники РФ могли б час від часу навідуватися до об’єктів Aegis Ashore. Під час цих візитів росіянам могли б відривати по 2 будь-яких контейнери і показувати, що там ракети-перехоплювачі, а не ударі ракети. Тим самим Кремль міг би мати гарантію, що ніяких ударних ракет на цих об’єктах немає. Але можна змоделювати навіть таку гіпотетичну ситуацію, що США вирішили розмістити 24 ударні ракети Tomahawk на об’єкті Aegis Ashore на базі Девеселу. Однак і такому випадку США не отримають реальних стратегічних перевагах, які б дозволили б створити реальну загрозу для СЯС РФ. Перш за все значна частина ракет наземного базування(це стосується перш за все районів шахтного позиціонування ракет SS-18) знаходяться поза межами максимального ефективного ураження ракет Tomahawk, якщо їх розмістити у Румунії чи Польщі. Однак навіть якщо уявити можливість удару по районам позиціонування російських МБР, то для за розрахунками російського експерта Володимира Дворкіна, для знищення шахтної пускової установки без відповідних активних засобів протидії треба 14 конвенційних крилатих ракет. Іншими словами потенціалу двох об’єктів Aegis Ashore у випадку їх повного озброєння ракетами Tomahawk вистачило б гіпотетичного знищення лише 3 шахтних пускових установок. В той самий час РФ має на сьогодні 521 стратегічних носій із 1735 боєголовками, що гарантує збереження нанесення гарантованого удару у відповідь. Іншими словами навіть гіпотетична озброєння пускових установок Mk41 об’єктів Aegis Ashore ударними крилатими ракетами Tomahawk не дає США реальних стратегічних переваг. Адже не створює необхідного потенціалу для контр-силового удару, яким можна було б знищити більшу частину наземного компоненту СЯС РФ. У така б ситуація докорінним чином відрізнялася б від стану справ середини 1980-х років, коли США розгорнули у Західній Європі 846 ракетних комплексів у відповідь на розгортання радянських ракет середньої дальності SS-20. Тоді такий потенціал дозволяв би Вашингтону швидко нанести удар по європейській частині СРСР, при цьому позбавляючи Кремль часу на прийняття рішення щодо нанесення удару у відповідь через малий підлітний час порівняно із МБР.

Однак чому в випадку відсутності реальної загрози для СЯС РФ від перехоплювачів SM-3 чи ударних ракет Tomahawk, Кремль усе одно продовжує тиражувати ідею про загрозу, яку несуть елементи ЄвроПРО!? У цьому контексті можна розглянути три можливі відповіді. Перш за все, як висловився уже згаданий Стівен Пайфер у іншій статті, такі країни як Польща і Румунія дали свою згоду на розміщення у себе об’єктів Aegis Ashore зовсім не тому, що бачать для себе реальну загрозу від ракетної програми Ірану. Для Варшави і Бухаресту ці об’єкти є реальним втіленням гарантій США по 5 статті Вашингтонського договору, адже операторами Aegis Ashore будуть американські солдати. В умовах наростання загрози із боку РФ і відсутності бажання США створювати постійні бази на східному фланзі НАТО, для Румунії і Польщі ці стаціонарні об’єкти мають особливе значення. Більше того вони дають можливість певною мірою нівелювати наслідки мілітаризації РФ периметру від Балтійського до Чорного моря. У випадку із Aegis Ashore в Румунії 24 перехоплювача із ефективним радіусом дії в 500 км дають можливість частково зрівноважити ефект від мілітаризації Криму, що змінює баланс сил у басейні Чорного моря на користь РФ.

Але найбільш оригінальну версію щодо пояснення занепокоєння РФ запропонував російський експерт Павел Фельгенгауер у статті для аналітичного центру The Jamestown Foundation. На його думку Кремль боїться розгортання Aegis Ashore і можливості озброєння цього об’єкту ударними ракетами Tomahawk, адже у такому разі США могли б нанести удар по Сочі, де знаходиться літня резиденція Президента РФ. Власне параноїдальні настрої кремлівської верхівки щодо можливості нанесення так званого обезголовлюючого ракетного удару мають свою давню історію. У 1980-х роках тодішні геронтократи, які стояли на чолі СРСР, боялися саме такого сценарію. Тому 1 управління КДБ мало завдання збирати інформацію щодо можливості нанесення обезголовлюючого удару. Так само для оборони Москви від обмеженого ракетного удару було створено систему ПРО А-135. Окрім того саме тоді ж було розроблено так звану систему «Мертва рука», яка навіть у випадку знищення вищого партійного і військового керівництва, мала гарантувати нанесення по США удару у відповідь. Саме цією системою Судного Дня у березня 2014 року похвалявся відомий пропагандист РФ Дмітрій Кісєльов. І справді існую велика вірогідність, що дана система у РФ функціонує і до сьогодні. Але як бачимо навіть збереження можливості нанесення удару у відповідь по США при знищенні вищого політичного і військового керівництва не цікавить очільника Кремля. Його пріоритет власне фізичне виживання і виживання режиму. Тому зовнішня політика РФ і у випадку ЄвроПРО, так само як щодо України, поставлена на службу параноїдальним фобіям Володимира Путіна, що не мають нічого спільного із реальністю. А підміна національних інтересів особистісними, як відомо, є шляхом до катастрофи.

13 05 2016