на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Євген Магда

Зовнішньополітичний провал в Нідерландах:
хто винен і що робити далі

Референдум в Нідерландах завершився поразкою прихильників Угоди про асоціацію між Україною та ЕС з несподівано великою перевагою евроскептиків. Двадцятипроцентний розрив між переможцями і переможеними не дозволить уряду Марка Рютте ігнорувати волевиявлення співгромадян, не дивлячись на вкрай низьку явку. До речі, ситуація з явкою лише додає догтю – було б краще, якби прихильники України просто не пішли на референдум. Що тепер робити Україні?

 

Поки ситуація передбачає сплеск критики в адресу тих, з чиєї ласки Україна отримала негативний для себе результат. Відповідальність впаде на Петра Порошенка, офшорний скандал за участю якого більше нагадує грамотно роздутий інформаційний привід, але все одно багатьом здається фактором, що вплинув на рішення виборців в Нідерландах. Не менше критики, вже від президентських соратників, буде направлено в сторону журналістів, несвоєчасність і маніпулятивні дій яких ударили по іміджу України (ніби для голландців цей скандал настільки важливий). Дістанеться на горіхи і тим, хто своїми діями підвищив явку, забезпечивши таким чином легітимність рішення референдуму. Адже зовсім трохи – і його результат могли визнати недійсним. У наявності нескоординовані дії держави, громадянського суспільства і окремих активістів. Але в цій ситуації пошук крайнього – слабка позиція, необхідно тверезо оцінити ситуацію і сформувати алгоритм роботи над помилками.

Цю битву вже програно, але основна боротьба, в тому числі за реальність европейських перспектив для України, попереду. Референдум в Нідерландах переконливо показав, що ситуація в нашій країні не є в зоні підвищеної уваги Старого Світу. Чим далі на захід Европи, тим більше далекі українські проблеми географічно і ментально. Україні поки не вдалося відрекомендувати себе перспективною родичкою, а досвід виповзання з-під пресу російських меседжів в західній пресі навряд чи можна назвати вдалим.

Боротьба за позитивне волевиявлення голландців в принципі стала першим досвідом організованого впливу представників української влади та громадських організацій на свідомість жителів країни, яка не має з Україною помітних спільних інтересів. Досвід хай невдалий, але корисний, його ще доведеться розвивати і використовувати. Принаймні, зрозуміло, що українські лідери громадської думки і зірки соцмереж не мають вирішального голосу в Західній Европі. Позначилася відсутність чіткої стратегії по створенню привабливого іміджу України в навколишньому світі, компенсувати яку комунікаційним авралом в Країні тюльпанів не вдалося.

Ниття і голосіння поряд з пошуком винних як всередині України, так і за її межами не принесе нашій країні душевного спокою і впевненості в своїх силах. Аналогічний висновок можна зробити і напередодні «розбору польотів» всередині країни, який можуть влаштувати представники влади і опозиції. Референдум в Нідерландах, жителі яких побоювалися зближення з Україною в її нинішньому нереформованому вигляді, має стати останньою краплею, після чого українська еліта зрозуміє невідворотність і необхідність перетворень. Обійтися імітацією бурхливої діяльності більше не вдасться, саме внутрішні зміни є ключем до успішної евроінтеграції.

Безпосередню участь Росії в торпедуванні голландцями Угоди про асоціацію між Україною та ЄС навряд чи варто ставити під сумнів. Інформаційні спецоперації в Нідерландах, які сколихнули громадську думку в негативному для України напрямі, виглядають добре продуманими і спланованими. Для Кремля подібна показова зовнішньополітична акція – не просто елемент гібридної війни, а й реалізація стратегії руйнування Европейського союзу. Торгівельні зв’язки між РФ і Нідерландами досить міцні, і «нація торговців» чітко бачить власний інтерес у скасуванні евросанкцій проти Росії.

Европейському союзу і уряду Марка Рютте доведеться докласти чимало зусиль, щоб трансформувати результати свята «помаранчевого непослуху» в рішення, які не призведуть до незворотних для ЕС наслідків. Чи вийде у них – поки сказати важко. Найближчі завдання України виглядають трохи инакше: наша країна мусить не тільки розробити план Б на випадок ускладнення відносин з Евросоюзом, а й активніше позиціонувати себе в ролі держави, що здатна посилити ЕС, а не очікує від нього вирішення своїх численних проблем. Голландський урок, зокрема, можна використовувати для посилення центральноевропейської ідентичності України, значення якої зростає в світлі останніх подій.

7 04 2016

 

http://politeka.net/197663-vneshnepoliticheskij-proval-v-niderlandah-kto-vinovat-i-chto-delat-dalshe/

 





 

Яндекс.Метрика