на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Майдан закордонних справ

Президентська виборча кампанія у Франції
наближається до завершення

У Франції в лютому ц.р. розпочалася президентська кампанія: перший тур виборів пройде 23 квітня, другий – 7 травня. 4 квітня 2017 відбулися перші (з запланованих двох) телевізійні дебати 11 зареєстрованих кандидатів на посаду Президента. Їх результати виявив, що жоден кандидатів не має підтримку виборців, достатню або навіть таку, що наближається до перемоги у першому турі. Два популісти Марін Ле Пен та Емануель Макрон лідирують у перегонах, які мають по чверті електоральної підтримки французів.

Вірогідний на сьогодні прогноз на другий тур: Макрон - 62% проти Ле Пен - 38%. При цьому 50% виборців правих партій (за Ж-Л. Меланшона) та до 30% виборців соціалістів (за Benoît Hamon) не прийшли б на вибори або не проголосували б ні за кого. Водночас, виборці правих партій (за François Fillon) розділяються: 36% проголосували б за Macron, 28% - за Le Pen, і тільки 36% утрималися б.

Нинішня виборча кампанія у Франції свідчить про те, що традиційні партії Республіканська партія (консервативна), яка мала свого попереднього президента Н.Саркозі, та Соціалістична, яка представлена нинішнім президента Ф.Олланда, не мають жодних шансів виграти ці вибори, що свідчить про певну кризу у свідомості французів щодо спроможності провідних партій впоратися із тривалою економічною та соціальною кризою. Протягом кількох місяців виборці країни вивели з перегонів лідерів низки найпотужніших національних політичних сил. Спочатку це була Сесіль Дюфло (Cécile Duflot), лідер «зелених», яка вибула під час партійних праймеріз, потім Ніколя Саркозі, колишній Президент, та Ален Жюпе (Alain Juppé), колишній Прем`єр-міністр, фаворити партії Республіканців, також на праймеріз правих та правоцентристських сил. Потім вибув діючий Президент – соціаліст Ф.Олланд, чия непопулярність змусила його навіть відмовитися від висування своєї кандидатури. Наступним став Мануель Валь (Manuel Valls), лівий, донедавна Прем`єр-міністр країни. Тепер наближається до поразки Франсуа Фійон, який яскраво переміг праймеріз у право-центристів у грудні 2016 р. через звинувачення у корупції, що підірвало його моральну позицію. Причина у тому, що традиційні політичні сили не в змозі задовольнити очікування суспільства, яке суттєво змінилося протягом останніх десятирічь. Політична еліта відірвалася від проблем та запитів суспільства, неспроможна вирішити проблеми зайнятості. Французи прагнуть поєднання політики та моральності і підтримують новаків, які не пов’язані із істеблішментом або навіть відкрито виступають проти нього. Така логіка пояснює тимчасовий успіх трьох форм популізму:

  • Націоналістичний - Марін Ле Пен, НФ,
  • Крайній лівий - Ж-Л.Меланшон, соціаліст, попри сильну конкуренцію з боку Бенуа Амона із схожею програмою,
  • Т.з «крайній центрист» Емануель Макрон, який популістськи заявляє про спроможність подолати розділ «ліві-праві».

Президентська кампанія у Франції цього року, як ніколи раніше, супроводжується не тільки гучними скандалами, пов’язаними із спробами провідних кандидатів дискредитувати один одного перед виборцями, але і тим, що ці скандали почали реально впливати на шанси кандидатів на перемогу. Найбільше постраждав поки що провідний кандидат від консервативної партії Республіканців Ф.Фійон, колишній Прем`єр-міністр при Президенті Н.Саркозі.

Сам хід виборчої кампанії експерти характеризують як черговий прояв глибокої політичної (конституційної) кризи, яка охопила Францію в останні десятиріччя. Ліберальні реформи та політичні трансформації в бік протекціонізму переплітаються із посиленням націоналізму та популізму. Політична система Франції погано пристосована для правильного реагування на популізм виборців, оскільки діючий конституційний формат гальмує втручання неінституційних партійних гравців. Більше того, цей формат надає Президенту забагато повноважень, як то право розпуску парламенту – інструмент, який може за даних конкретних обставин спричинити парламентську кризу (для ефективного керування державою Президенту потрібна більшість в Національній Асамблеї (щонайменше 289 з 577 депутатів, що сьогодні виглядає малоймовірним). Відтак існує нагальна потреба швидко провести конституційну реформу та уникнути хвилю народного невдоволення, яка тільки погіршить ситуацію. Коли громадяни відчувають, що їх економічні та соціальні сподівання не реалізуються політиками, вони втрачають довіру до існуючих політичних акторів (партій) та інституцій (парламентській системі) та стають більш прихильними до популістських альтернатив.

Соціально-економічна ситуація у Франції дійсно погіршилася: безробіття 10% вимагає негайних реформ щодо ринку праці, нединамічна регуляторна база на користь робітників перед-пенсійного віку стримує виробництво, відтак роботодавці та робітники опинилися в тупику. Крім того, виборча кампанія ведеться на фоні дії Надзвичайного стану, який був введений осінню 2015 року «для протидії тероризму» і його термін був подовжений парламентом тричі (до липня 2017 року), який суттєво обмежує громадянські права.

Основні тенденції розвитку безпекової, політичної та соціально-економічної ситуації у Франції подібні до українських, відтак кроки політичної еліти по вирішенню проблем та реагування на загрози, які гальмують розвиток суспільства, можуть бути повчальними для України.

10 04 2017

http://www.mfaua.org/uk/publications/prezydentska-vyborcha-kampaniia-u-frantsii-nablyzhaietsia-do-zavershennia1

 

 





 

Яндекс.Метрика