www.ji-magazine.lviv.ua

Марк Гарісон - професор економіки, Ворікський університет, Сполучене Королівство
Переклад з англ. Володимира Шелухіна

Радянська економіка була продуктом ери масового виробництва та масових армій. Та ера минула, однак ідея радянської економіки живе, живлячись ностальгією та націоналізмом.

Російська радянська ера була відзначена не так економічним піднесенням чи людським розвитком, як використанням економіки для побудови державної могутності. До століття більшовицького перевороту 1917 р., ця колонка демонструє чому попри жіночу освіту та зменшення дитячої смертності, що поліпшило можливості для багатьох громадян, радянська Росія була жорстким середовищем нерівності в якому народжувалися, жили та старіли.Радянська економіка була продуктом ери масового виробництва та масових армій. Та ера минула, однак ідея радянської економіки живе, живлячись ностальгією та націоналізмом.  

            У 1980-х роках Радянський Союз характеризували як «Верхню Вольту з ракетами»[1], що несправедливо принижувало історію та культуру країни сьогодні відомої як Буркіна-Фасо. Це було також дивним для країни зі значно більшим впливом та ресурсами. Однак містилося зерно правди в цьому порівнянні: мілітарні потужності Радянського Союзу були непропорційними до його економічної ваги. Діаграма 1 демонструє великі потужності за стандартами розробленими політологами для оцінки  «здатності держави здійснювати та протистояти впливу» у світі. За цим параметром до 1970-х років Радянський Союз став найвпливовішою потугою у світі, одночасно маючи реальне ВВП менше половини від реального ВВП США, попри приблизно однакову кількість населення, розміщену на значно більшій території.

Діаграма 1. «Великі гравці» міжнародної системи 1913-1987 р. р. за композитивним індексом державної спроможності

Дані The National Material Capabilities доступні: http://www.correlatesofwar.org/Описані у (Singer et al, 1972). Композитивний індекс державної спроможності (“composite index of national capability”) включає 6 показників відносної ваги держави в міжнародній системі: загальна кількість населення, кількість міського населення, виробництво чавуну та сталі, споживання енергоносіїв, чисельність війська та військові витрати. Австро-Угорщина, яка розпалася 1918 р. – вилучена з аналізу.

Діаграма 2 порівнює економічні результати Радянського Союзу у реальному виробництві на душу населення. У 1913 р., за глобальними стандартами, Росія була середньою економікою: далеко позаду США, але далекого попереду Верхньої Вольти. Століття потому, на початку глобальної фінансової кризи 2008 р. – Росія знову середня економіка.

Діаграма 2. Реальне ВВП на душу населення 1885-2008 р. р.. США та Росія/ СРСР у порівнянні зі світом (у доларах і цінах 1990 р.).

Джерело: США та світ у Анґус Медісон за посиланням:http://www.ggdc.net/maddison Росія та СРСР у (Markevich, Harrison, 2011).

Чимало сталося у міжчассі. Більшовицький переворот – століття котрого настало 7 листопада 2017 року, відкрив шлях цілковитому краху у венесуельському стилі. Згодом економіка відновилася, повернула глобальне значення та лишалася такою протягом декількох десятиліть. Однак ретроспективно бачимо, що ефект радянської системи полягав насамперед у постійній мобілізації задля підвищення рівня виробництва. Основний темп виробничого зростання не був підвищений і радянська економіка ніколи не наближалася до американських стандартів. Радянська диспропорція між потужністю та продуктивністю – ключова. Ми вчимо наших студентів, що кожна країна має  свої власні відносні переваги (“comparative advantage”). Відносна перевага радянської економіки полягала у продукуванні засобів впливу у світі. Це втілило ідеї лідерів, які прийшли до влади на хвилі більшовицького перевороту, у політиці, яку вони запровадили та інститутах, які вони заклали (Harrison, 2017a).

Від початку більшовики захоплювалися та слідували двом моделям економічної організації: німецькій та американській. Перша була моделлю економіки сучасної війни, запроваджена між 1915 та 1916 роками Вальтером Ретенау та Еріхом Людендорфом. В економіці війни була мобілізація для масових зіткнень та масової жертовності з фіксованими цінами для товарів. Друга – запроваджена Генрі Фордом і використана Фредеріком Тейлором, була моделлю масового виробництва стандартизованих товарів під централізованим та ієрархічно організованим керівництвом. Разом ці дві моделі склали підґрунтя ключових принципів «радянського типу економіки», описаного в західних підручниках.

Радянські економічні інститути були сформовані в період з 1917 до приблизно 1934 року (Davies, 1994). Ці роки були позначені глибокими політичними та соціальними конфліктами, а також низкою кардинальних розворотів, які змінювали можливості ринкової організації та споживчого вибору. Ці кардинальні розвороти свідчать, що радянська економіка могла розвинутися за більш, ніж однієї альтернативи. Навіть сьогодні зберігаються «різновиди комунізму»: від Китаю та Куби до Північної Кореї.

Попри варіантність, були важливі послідовні риси радянської політики після 1917 року. Найбільш очевидна з них – централізована однопартійна диктатура. Диктатори поділяли переконання, сформовані їхнім власним інтересом і вірою в можливість його якнайкращого досягнення. Вони розглядали світ, як сутнісно ворожий, а свою країну як обложену фортецю наповнену шпигунами. Коли не воювали – вони готувалися до війни, створивши для автократичної держави в економіці можливість селекції та прямого направлення трудових ресурсів, захисту ланок постачання, передачі та фільтрування інформації. Це був нелінійний процес, який розпочався 1917 року, продовжувався попри політичні флуктуації (Harrison, 2017b).

За кордоном радянські правителі повалювали уряди сусідніх держав, в підсумку нав’язуючи комуністичні режими у них. Перетворивши сусідів на союзників, вони неодноразово здійснювали вторгнення супроти них, під гаслом «захисту завоювань революції». Їхні конфронтаційні дії постійно генерували докази, що могли слугувати підтримкою для їхніх же власних початкових переконань.

У внутрішній економічній політиці радянська влада принципово змінила розподіл ресурсів, пригнічуючи споживання задля фінансування індустріальних та мілітарних проектів. Наслідком цього був величезний військово-промисловий комплекс, створений для масового виробництва зброї. Як демонструє Діаграма 3, у традиційних галузях фундамент цього комплексу був закладений у 1930-х роках. Коли розпочалася Друга світова війна, СРСР уже конкурував із Німеччиною як одним із двох найбільших постачальників зброї у світі (Davies et al. in preparation). Нові галузі пов’язані з ядерною зброєю, космічними ракетами та радіоелектронікою додалися вже після світової війни.

Діаграма 3. Радянська оборонна промисловість за галузями 1917-1987 роки.

Джерело: (Dexter and Rodionov, 2017).

Радянська держава конфіскувала переважну більшість приватної власності та, здається, розподіляла заробітну плату рівніше, ніж у Росії до цього чи після неї. Це на нових даних демонструє Діаграма 4 (Novokmet et al., 2017).

Однак дані щодо доходів можуть і не бути надійним показником споживчої нерівності за комунізму. Розподіл споживчих товарів і послуг характеризувався дефіцитом та привілеями. Кожен радянський дорослий міг розраховувати на дохід, але дохід не означав доступу до товарів і послуг, який залежав від політичного та соціального статусу. Черги під радянськими крамницями зображають людей, які мали гроші, але не могли їх витратити, позаяк їм бракувало привілеїв і зв’язків необхідних для цього.

Діаграма 4. Розподіл доходів 1905-2016 (вибрані роки): нижні 50% та нижні 90%.

Джерело: (Novokmet et al., 2017). Зазначимо, що в радянські часи частка доходу не розподіленого між дорослими, була значно вищою, ніж до чи після них. Дані стосовно особистих доходів ґрунтуються переважно на даних про заробітну плату, що виключає більшість сільських домогосподарств.

За радянської системи мільйони життів були знищені періодичними голодоморами, епізодами масових убивств, безперервними та всюдисущими репресіями. Між тим, за цієї самої системи мільйони інших життів – поліпшилися. Бенефіціарів найпростіше визначити у демографічних термінах.

Молоді жінки – одна з груп, яка отримала переваги. Більшовики, котрі мали на меті розвивати державну потугу, вбачали у жінках потенційний ресурс, однак обмежений неграмотністю, браком освіти. Масова освіта відкрила світ канцелярської роботи для жінок, звільнивши їх від жорстокого поводження на полях і заводах, дозволивши жити гідним життям. Наприклад, до 1970 року, жінки складали більше 60% штату в урядовій та господарській адміністрації (TsSU 1973: 348, 445). На своєму кар’єрному шляху, жінки продовжували зазнавати професійної сегрегації та перепон «скляної стелі», а також подвійного навантаження трудової зайнятості та хатньої роботи, та все ж, зсуви у їхньому житті відбулися значні.

Друга група бенефіціарів – діти. Перед революцією кожна шоста дитина помирала до п’яти років. Після погіршення у перші роки радянської влади, ситуація поліпшилася суттєво. Ключовими чинниками були прості, але примусові санітарні заходи інфекційного контролю, антисептичний контроль при пологах та операціях.

Як демонструє діаграма 5, до 1950-х років, очікувана тривалість життя при народженні, зросла з 30 до понад 60 років. Після цього поліпшення зупинилося й навіть пішло на спад.

Діаграма 5. Очікувана тривалість життя чоловіків у Росії 1896/97-1989 роки (роки переписів). З моменту народження і різного віку.

Джерело: (Госкомстат России, 1998: 167-168).

Діаграма 5 також виявляє третю групу тих, хто не отримав ніяких переваг – чоловіки та жінки середнього віку. Радянський Союз замало використовував нові наукові досягнення з протидії інфекціям та дегенеративним захворюванням. Зрілі радянські громадяни палили, непомірно пиячили, дихали брудним повітрям і передчасно помирали від раку. З 1890-х до 1980-х років очікувана тривалість життя чоловіків і жінок віком від сорока років практично не змінилася.

Радянська економіка була наслідком глобальних воєн, переконань та технологій початку ХХ ст.. Упродовж її існування, чимало інших країн досягли подібних чи навіть суттєво більших економічних та соціальних успіхів за більшої суспільної згоди та з меншим насиллям. До свого століття радянська економіка має бути згадана, але не оплакувана.

Список використаних джерел:         

Davies, R W (1994), “Changing Economic Systems: An Overview.” in R W Davies, M Harrison and S G Wheatcroft (eds), The Economic Transformation of the Soviet Union, 1913-1945, Cambridge: Cambridge University Press, pp. 1-23.

Davies, R W, M Harrison, O Khlevniuk, and S G Wheatcroft (in preparation), The Industrialisation of Soviet Russia, vol. 7. The Soviet Economy and the Approach of War, 1937-1939. Basingstoke: Palgrave.

Dexter, K, and I Rodionov (2017), “The Factories, Research and Design Establishments of the Soviet Defence Industry: A Guide: Ver. 18”, University of Warwick, Department of Economics.

Госкомстат России (1997), Население за 100 лет (1897-1997). Статистический сборник. Москва.

Harrison, M (2017a), “The Soviet Economy, 1917-1991: Its Life and Afterlife,” The Independent Review 22(2): 199-206.

Harrison, M (2017b), “Foundations of the Soviet Command Economy, 1917 to 1941,” in S Pons and S Smith (eds), The Cambridge History of Communism, vol. 1: World Revolution and Socialism in One Country, Cambridge: Cambridge University Press, pp. 327-347.

Markevich, A, and M Harrison (2011), “Great War, Civil War, and Recovery: Russia’s National Income, 1913 to 1928”, Journal of Economic History 71(3): 672-703.

Novokmet, F, T Piketty, and G Zucman (2017), “From Soviets to Oligarchs: Inequality and Property in Russia, 1905-2016”, WID.world working paper no. 2017/09.

Singer, J D, S Bremer, and J Stuckey (1972), “Capability Distribution, Uncertainty, and Major Power War, 1820-1965”, in B Russett (ed.), Peace, War, and Numbers, Beverly Hills: Sage, pp. 19-48.

TsSU (1972), Народное хазяйство СССР, 1922-1972. Юбилейный статистический сборник.  – Москва: Статистика.

Примітки:

[1] Вислів був введений в обіг 1987 року, вочевидь, Ксаном Смайлі – московським кореспондентом “The Daily Telegraph” (прим. автора).

Ця стаття вперше оприлюднена як колонка на порталі www.VoxEU.org

Переклад публікується з дозволу редакції та автора

https://svoye.wordpress.com/2017/12/25/радянська-економіка/#more-3748