www.ji-magazine.lviv.ua

Петро Кралюк

Вважається, що Угорська держава почала формуватися в кінці IX ст., коли угорські племена опинилися на землях середнього Подунав'я. Цю подію в угорській історії іменують «набуттям батьківщини». Датою цього «набуття» вважається 896 рік. Про прихід угорців до «набутої батьківщини» історики переважно черпають інформацію з угорської хроніки «Gęsta Hungarorum» («Діяння угорців»), написаної у XII ст. Правда, це джерело занадто міфологізоване. До того ж воно описує «набуття батьківщини» з відстані щонайменше двох століть, коли Угорська держава відбулася. Відповідно, анонімний автор хроніки намагався прикрасити й героїзувати діяння предків угорської аристократії.

Насправді угорці «набули батьківщину» на землях, заселених слов'янами. Тому чимало угорських топонімів мають слов'янське походження. Це нинішня угорська столиця Будапешт, озеро Балатон тощо. А угорська народна культура має багато слов'янських рис. До того ж низка угорських прізвищ слов'янського походження, а в угорській мові є чимало слов'янізмів.

Угорська держава, подібно до багатьох інших держав Середньовіччя, була багатоетнічною. У ній помітне місце займали слов'янські елементи. І серед них - русини. Вважається, що руська (українська) колонізація теренів пізнішого Угорського королівства сягає VII-VIII ст. На жаль, ми не маємо писемних джерел, які дали б нам можливість простежити, як ці землі ввійшли до складу Русі і як довго вони там перебували. Можна припустити, що це сталося за часів князя Володимира Святославича. Але якби не було, етнонім «русин» (угорською - «орос») закріпився за значною частиною слов'янського населення Угорського королівства. Цей етнонім зберігався близько тисячі років і дожив до середини XX ст. Навіть зараз є спроби «реанімувати» на Закарпатті «народ русинів», довести його існування як окремого слов'янського етносу. Хоча це. радше, є політичним проектом, що має на меті «відрізати» населення Закарпаття від України.

Етнонім «русини» на початку мав політичне походження. Сумнівно, що він міг з'явитися сам по собі, без входження закарпатських земель до складу давньої Руської держави. Поряд з русинами-українцями Закарпаття проживають словаки. Представники цього слов'янського народу, як і русини-українці, змушені були тривалий час протистояти мадяризації. І в цьому протистоянні вони використовували етнонім «словаки», тобто слов'яни. У той час, як населення Закарпаття користувалося етнонімом державно-політичного походження русини. Хоча українські діалекти Закарпаття і діалекти словацькі дуже близькі між собою. Іноді навіть важко між ними встановити лінію розмежування.

Тому варто припустити, що частина слов'янського населення, яка проживала в Карпатах та його передгір'ях, ввійшли до складу Русі й почала ідентифікувати себе русинами. У той час як інша частина не ввійшла і «лишилася слов'янами», іменуючи себе словаками.

Угорська держава, яка захопила населені слов'янами землі Карпат і Передкарпаття, виникла дещо пізніше держави Руської. Першим її «повноцінним» правителем став Стефан І (Іштван), який був коронований папським легатом близько 1000 р. На той час і пізніше чимало слов'янського населення цієї держави ідентифікувало себе русинами, пам'ятаючи про свою колишню належність до Русі. Певно, карпатські землі, населені русинами, опинилися під зверхністю угорських правителів за часів сина Стефана І, Генріха (Імре), якого Гільдесгеймські аннали іменують герцогом русів . Судячи з цього, ввійшовши до складу Угорщини, землі на сході Карпат та в їхніх передгір'ях і далі іменувалися Руссю. Це сприяло збереженню руської ідентифікації. До того ж частина земель Карпатської Русі (місто Берег та навколишні землі) певний час належали Руському королівству.

У добу пізнього Середньовіччя русини заселяли такі комітати (адміністративні одиниці) Угорського королівства - Спиш, Шариш, Землин. Уж, Берег (Боршова), Угоча та Мараморош. Окрім того, значні осередки руської людності існували у комітетах Абов, Турня. Саболч і Сатмар. Також окремі острівці руського населення були в комітатах Боршод і Гемер.

До того ж русини в умовах Угорської держава здійснювала широку колонізацію. Так, з'явилися руські поселення з відповідними руськими топонімами у різних частинах цієї держави - у Трансільванії, навіть у західній частині Угорщини.

Водночас слов'янське населення Карпат і карпатського передгір'я використовувало свою приналежність до Угорського королівства (Гунгарії чи Унгарії) для ідентифікації, іменуючи себе уграми (не плутати із «справжніми угорцями» - мадярами). Ці угри в складі угорських королівських військ неодноразово з'являлися на теренах Галичини й Волині, воюючи за спадщину Романовичів. Якась частина з них осідала, засновуючи поселення. Тому на Галичині й Волині можемо зустріти топоніми Угорськ, Угринів і т. п. Ці поселення, як правило, існують у гористих місцевосцях. Сумнівно, що засновували їх мадяри-кочівники, для яких гори були «не їхньою територією». Закладали ці поселення слов'яни з Карпат, ідентифікуючи себе уграми - підданими Угорської держави.

9 09 2019

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1278744862286225&id=100004521708946&sfnsn=mo