www.ji-magazine.lviv.ua

Олена Степова, письменниця, блогер, юрист

На вихідних подзвонили з мого міста, нагадаю, я жила в місті Свердловськ, Луганська область, після декомунізації – Довжанський, розповіли новини. Їх багато. Всі вони яскраві. Кожна заслуговує окремої статті. Але я, мабуть, підсумую.

У місті вирує коронавірус, ситуація безконтрольна, немає ні соціальної відповідальності хворих, ні лікарів, ні тестів, ні засобів захисту, ні ліків.

Ускладнюється вона присутністю в місті військових з РФ, дагестанців, примарність “кордону”, через який на час карантину не можна виїжджати жителям ОРДЛО, але прекрасно можна заїжджати громадянам РФ і невизнаних “республік” типу Південної Осетії, відсутністю в окупованих містах води і моторошної антисанітарією.

Вмирають лікарі, які не стільки працюють без захисту, скільки схильні до пропаганди “для руських коронавирусу немає, це гей-европскє”. Вмирають люди, які також повірили пропаганді і не стали дотримуватися запобіжних заходів.

Не рятують ситуацію карантинні заходи, так як вони не сприймаються народом, оскільки в самому початку пандемії тут поставилися до неї з низькою соціальною відповідальністю, заявивши, що скрепний російський православний народ віруси не беруть.

Богослужіння в церквах, мітинги, масові заходи тут не припинялися навіть при наявності в лікарнях перших десятків хворих. Масла у вогонь підливала російська пропаганда і церковники, волаючі “вірус тільки для геїв, гей-європи і укропів”.

Коли міста закрили на карантин, було вже пізно. Та й карантином те, що в ОРДЛО відбувалося, назвати важко. Маски носили лише 10% населення.

І ось тут би задуматися, адже не перший раз жителі ОРДЛО попадаються на вудку пропаганди і брехні Росії. І кожен раз ціна брехні – життя.

Інформація про хворих і померлих, а також ситуацію з коронавірусом в ОРДЛО ховається, тут немає тестів, людям ставлять діагноз “вірусна пневмонія”, і ніхто не знає що відбувається.

Люди повірили пропаганді “вірус не страшний” і почали вмирати. І ось тепер вони кажуть – “у нас, як в СРСР, ми нічого не знаємо, від нас все приховують”. Дивно, а хіба “назад в СРСР” і в “СРСР все було добре» не були основами пропаганди і мрією людей у ​​2014-му? Були! Але, говорити про СРСР і жити в СРСР, виявилося не зовсім те, що хотілося б.

Але, це ще не всі біди ОРДЛО.

Через карантин жителі гетто не можуть поїхати ні в Україну за ліками, грошима і продуктами, ні в РФ. Мишоловка!

Так само дивує і поведінка жителів ОРДЛО, підкреслю, не всіх, а критичного більшості, що є апологетом російського світу і “республік”, – ще вчора вони кричали “України ніколи не було”, “не визнаємо нічого укропского”, а сьогодні “відкрийте скоріше КПВВ “.

Дуже дивно сотні тисяч жителів ОРДЛО бояться “хунти” і “карателів” і ці ж сотні тисяч їдуть в Україну до “карателям” і “хунті”.

У ОРДЛО безробіття, затримки виплати зарплат, промисловість Донбасу в його ОРДЛинскькій частини втратила 70% своїх потужностей, 70% працюючих, успішних, рентабельних на 2014-й рік шахт і заводів.

За наказом з Кремля в ОРДЛО почалося масове закриття шахт. І хоча список шахт, що підлягають закриттю, вже затверджений “главою” Пасічником, в нього кожен день додаються нові об’єкти. Як стало відомо від місцевих жителів, вищі чини вугільних об’єднань, до речі, всі вони вже громадяни РФ і мають нерухомість на Росії – кажуть про повне знищення всіх вугільних підприємств до кінця 2021 року. При цьому, через повну відсутність інформації жителі шахтарських міст не знають про те, що закривають шахти по всій “республіці”, а не конкретну в їхньому місті.

Загалом, ті, хто в 2014 році кричав “Донбас годує Україну”, сьогодні не можуть прогодувати самі себе. У ОРДЛО страшна трудова міграція. Вчорашні горді шахтарі, які сміялися над трудовими мігрантами України, сьогодні за їжу і копійки працюють на копанках ОРДЛО і Ростовської області.

Закривають і топлять шахти ОРДЛО при повній згоді і підтримці шахтарів і профспілок. Це при Україну тут мітингували і погрожували піти на Київ. В “народних республіках” мітингувати бояться. Адже “народна влада” озброєна до зубів.

Тут бунтувати не будуть з багатьох причин. Перша, це страх. За будь-яку незгоду, за будь-який страйк, за будь-яке слово, сказане проти “народної влади” народ Донбасу кидають на підвал і розстрілюють. Тому шахтарі ОРДЛО ріжуть свої шахти на метал, в надії, що “Україна повернеться і відбудує, вона зобов’язана і має, а куди їй подітися, ми будемо вимагати і страйкувати”.

Причина друга. Тут шахтарі привчені підкорятися. Будь-якій владі. Будь-якому диктату. Чим більше на них тиску, тим краще вони себе почувають. На шахтах будь-який начальник, бригадир, який кричав, матюкався, бив, принижував підлеглих, був Богом. Його колектив обожнював. Міцний господарник!

Є ще одна причина. Абсолютна довіра людей владі, адже вона “захищає від хунти і солдатів НАТО”. Тут навіть жарт є, “якщо ми самі не закриємо свої шахти, їх закриють солдати НАТО”.

Повернуся до новин.

У Свердловську закривають шахту “Центросоюз”. Людей переводять на інші роботи, звільняють, скорочують, але, обіцяють, що це тимчасово, що знайшли “золоту жилу”, нові поклади вугілля, і ось-ось почнуть видобуток, і всіх візьмуть назад з ще більшою зарплатою. І люди вірять!

Найсмішніше, що на цій шахті дуже багато дружин опочленцев, які або воювали в 2014-2016-му і демобілізувалися через поранення, або воюють досі. Ну, а про те, що працівники шахти на 85% проросійські і велика частина з них має “паспорта республіки” і паспорти громадян РФ, я вже писала.

І ось в Свердловську, де, до речі, найбільша кількість хворих і померлих від “covid 19”, підприємці (трохи більше 20 чоловік) вирішили “просто поговорити з владою”, для чого зібралися на площі, біля “міськради”. Без транспарантів, без крику. Такий тихий “страйк”, коли раби стоять на колінах перед паном і “страйкують”.

Пан до них вийшов тільки після того, як до “мітингувальників” під’їхали пожежна машина з водометом, військові машини “Урали” з автоматниками.

Всіх учасників мітингу знімали з вікон “міськради” на відео. “Глава” міста, призначений Росією колаборант-терорист Сухачов, вийшовши до підприємців вислухав їх і запевнив, що допоможе. Люди розійшлися.

Вночі до них додому приїхали військові з автоматами. До кожного, хто засвітився на “мітингу”. Їх заарештували і відвезли. Квартири розграбовані. Це “обшук”. Правда, під час «обшуку» винесли все цінне: гроші, золото, прикраси, техніку, викрали машини. А на наступний день після затримання у всіх затриманих підприємців на ринку розкрили торгові модулі і вивезли товар. Ну, то таке!

Трьох відправили в підвали будівлі СБУ в Луганськ, де у терористів зараз тортури. Їх звинуватили в роботі на “укропів” в “державній зраді” і “саботажі”. Це 15 років по “законам республіки” з конфіскацією. Решта в підвалах в Свердловську. Чи живі вони чи ні, родичі не знають.

Найсмішніше, що велика частина затриманих – відчайдушні “рівалюціонери”, борці з хунтою, які не тільки фінансували опочленіе, а й брали активну участь в мітингах “російської весни”, “референдумі”, воювали на фронті.

Так, можна перекласти вину на плечі окупанта. Але я вважаю за краще розділяти. У березні 2014 го, коли критична більшість кричала “Донбас-Росія” і мріяла жити пабагатому на рублі і російську нафту, вбивала за українську мову і вишиванку, вони показали Росії своє обличчя, обличчя, готове бути насильством, готовими прийняти насильство.

Росія ввела війська туди, де її чекали.

Виступи б жителі Донбасу єдиним фронтом проти російських прапорів, зірви їх з площ, вижени мерів, які агітують за “назад в СРСР”, виступи б з українськими прапорами на україно-російському кордоні, війни б не було. Не було б закритих шахт. Не було б підвалів, не було б тортур.

Донбас повинен був стати нашою книгою “ніколи знову”, чорним дзеркалом, що відображає всі наші пороки, щоб ми, вглядалися в нього і не повторювали помилок.

2 06 2020

https://krainanews.co.ua/pereselenka-z-donb/