www.ji-magazine.lviv.ua

Сергій Чаплигін, філософ, історик релігії, перекладач та громадський діяч

Філософія за Аристотелем починається з дивування і сумніву, але її справжнім інструментом є здатність до рефлексії. Саме вона дозволяє людині вийти за межі безпосереднього досвіду, поставити під сумнів очевидне і побачити власне мислення як об’єкт.

У цьому сенсі рефлексія є не лише технікою інтелектуальної роботи, а й фундаментальною умовою людського буття.

Рефлексія означає нашу здатність усвідомлювати походження своїх думок, відстежувати їхні джерела — від батьківських настанов і літературних образів до суспільних стереотипів.

На відміну від тварини, яка зливається зі своїми інстинктами, людина здатна поставити власні відчуття на відстань, перетворивши їх на предмет розгляду. «Homo reflexus», не ототожнює себе з хаотичним потоком свідомості, а бачить у ньому закономірності, внутрішню логіку, структуру.

N.B. Мислення неможливе поза мовою.

Тому, друзі, людина мислить у межах тієї культури, у якій вона виховується, і в межах тієї мови, якою вона володіє.

Адже відсутність слова для певного поняття означає відсутність відповідної розумової «клітини» у свідомості. Тому мова є не лише інструментом комунікації, а й головним носієм духовного образу людини. Недарма антична традиція включала риторику до числа семи вільних мистецтв: культура мови є прямим вираженням культури душі.

Філософія, таким чином, немислима без філології. Вона постає як спроба впорядкувати не лише світ, а й саму мову, якою ми цей світ описуємо.

Людське мислення — це безперервний процес наведення порядку в потоках відчуттів і вражень. Архітектура, побут, соціальні інститути — усе це є відображенням внутрішньої роботи думки, яка прагне симетрії, логіки, структури. Вертикальні стіни будинків, симетричні предмети, осмислені рухи — це матеріалізовані форми впорядковуючої діяльності свідомості.

Проте інтенсивність і ясність цього процесу різняться. Філософи й інтелектуали мислять «пронизливо», простежуючи траєкторії власних думок; у повсякденному мовленні думка набуває чіткості й ясності; у стані напівсну чи розумової неповноцінності вона стає тьмяною, розмитою.
Але навіть у цих випадках мислення не припиняє своєї праці — воно завжди прагне впорядкувати хаос енергій і смислів.

Як мислення впорядковує потоки сприйняття, так філософія прагне впорядкувати саме мислення. Вона досліджує його закономірності, визначає методи й стратегії, окреслює об’єкти застосування, гармонізує його функціонування. Тому філософія не є лише наслідком пізнання, вона є його умовою, завдяки якій пізнання набуває сенсу, структури й напрямку.

Саме рефлексія, мова і впорядкування мислення утворюють триєдину основу людського буття.
Рефлексія дозволяє людині дистанціюватися від власних думок і побачити їх як об’єктивну реальність.
Мова формує простір, у якому мислення стає можливим, і водночас відображає духовний образ людини.
Мислення ж, у свою чергу, є нескінченним процесом упорядкування хаосу, що оточує нас.

Філософія, інтегруючи ці виміри, постає як вища форма самосвідомості людства — спроба не лише зрозуміти світ, а й зрозуміти сам процес розуміння.

А чи можливо осягнути себе без дзеркала рефлексії?
Та де закінчується хаос відчуттів і починається порядок мислення? 

1 10 2025

https://www.facebook.com/S.M.Chaplygin/photos/про-рефлексію-мову-та-впорядкування-мисленняфілософія-за-аристотелем-починається/24434117736210953