www.ji-magazine.lviv.ua

Дмитро Федоренко

Якщо я правильно зрозумів, то піарники Валерія Залужного обрали фінського маршала Карла Маннергема в якості рольової моделі і на цьому будуть формувати політичну кампанію. Щоб зрозуміти, наскільки це відповідає викликам, я спробував консолідувати інформацію і порівняти ситуацію часів «Зимової війни» та нашої російсько-Української війни за незалежність.

Фінляндія 1940 року була на грані повного розгрому. Армія тотально виснажена, боєприпасів майже немає, лінію Маннергейма прорвано, резервів нуль. Допомога Заходу залишалась тільки на папері. Це був справді складний вибір між болючим компромісом і зникненням держави, як такої

Україна ж у зовсім іншому становищі. Ми маємо реально міжнародну/європейську підтримку, власне виробництво дронів, артилерії й ППО, значно більший людський ресурс і оборону, яка нормально так тримається. Наші партнери шатко-валко, але постачають зброю. І найголовніше, давайте говорити правду, навіть у найважчі моменти 2022–24 років Україна не стояла перед загрозою повної ліквідації.

Тому, як мені здається, будь-які спроби притягнути за вуха до України умовну фінляндизацію не просто некоректні, а й шкідливі. Те, що було чи єдиним шансом для Фінляндії, може стати катастрофою для нас, легалізацією окупації, втратою союзників та короткою паузою перед наступним фінальним ривком імперії.

Фінляндія справді воювала на межі виживання. Україна ж воює на межі можливостей, але не на межі існування. Це зовсім різні умови і зовсім різні історичні уроки. Тобто, якщой й брати приклад з фінського досвіду Маннергейма, то не з його пропозицій миру, а з його стратегічної мужності брати на себе відповідальність, бути чесним з суспільством, тверезо оцінювати ситуацію, шукати ресурс, забезпечувати дисципліну і консолідувати союзників.