Джордж Віл, американський лібертаріансько-консервативний письменник та політичний коментатор

Обмяклий, як риба без кісток, Дональд Трамп

Обмяклий, як риба без кісток, Дональд Трамп звалився швидше, ніж, ймовірно, очікував сам Володимир Путін. Колишній агент КДБ, який нині обвинувачується у військових злочинах, не відчував необхідності вести переговори з цією людиною-дитиною. Громоподібні вимоги президента — 50-денний термін, 10-денний термін, «наслідки», припинення вогню перед переговорами — це було лише шумом.

Аляска прояснила те, що було незрозуміло тільки тупим: Путін хоче виграти війну, а Трамп хоче її закінчити, і як сказав Джордж Орвелл, найшвидший спосіб закінчити війну - програти її. Путін нахабно не стримав усмішки, стоячи на червоній доріжці, яку йому розстелив Трамп. У нього майже напевно вже була небезпечна ясність щодо Трампа. Для нації зневага ворога небезпечніша за його ненависть, бо робить його безрозсудним і невблаганним. Торішнього серпня 1939 року, звертаючись до своїх генералів, Гітлер сказав: «Наші вороги — маленькі черв'яки. Я бачив їх у Мюнхені». І війна почалася через кілька днів.

Сподіватимемося, що внутрішньополітична деградація Америки не позбавила її здатності до сорому, який є необхідною умовою для відновлення. Аляска не була просто ще однією краплею у переповненому відрі наших принижень. Вона стала доказом того, що протягом наступних 41 місяців жоден співрозмовник не повірить жодному слову президента США. Проблема не в тому, що він нескінченно цинічний, що було б навіть краще. Швидше, він здається безладно щирим, вірячи у все однаково, незалежно від того, наскільки його сьогоднішні переконання розходяться з вчорашніми.

Як добре сказано, наші найважливіші ідеї – це ті, що суперечать нашим почуттям. Чи є такі Трамп? Чи має він хоч найменше уявлення про грубу культуру, яка породила Путіна? Коли Дуайт Ейзенхауер спитав генерала Георгія Жукова, найбільшого радянського героя Другої світової війни, як Червона Армія розмінувала мінні поля, Жуков відповів, що вона просто йшла ними. Путін просочений переказами про цю війну та про те, як «Захід» намагається «знищити цілу тисячолітню культуру нашого народу». Він марить, але він серйозний. Він висловлює свою серйозність, тоді як його противник США демонструє її відсутність. Звідси нездатність Трампа визнати наступність між Радянським Союзом та путінською Росією.

Виступаючи минулого тижня на російському державному телебаченні, Костянтин Затулін, лідер політичної партії Путіна, сказав про Україну: «Будь-яка земля, по якій ступала нога російського солдата, безсумнівно, буде збережена за Росією». Доктрина Брежнєва зазнала деяких змін. Ця доктрина була проголошена радянським лідером Леонідом Брежнєвим у 1968 році, за три тижні до втручання радянських військ до Чехословаччини для придушення лібералізації «Празької весни». Вона говорила: де б не був насаджений соціалізм, соціалістичні режими повинні його зберегти.

Прагнення Путіна відновити уявну велич старого Радянського Союзу гірше простої ностальгії, як визначив її соціолог Роберт Нісбет: «корозія пам'яті». Радянська номенклатура, до якої належали Путін та деякі його сатрапи, отримувала як психологічну, так і матеріальну вигоду від статусу СРСР як наддержави. Міністр закордонних справ Сергій Лавров прибув до свого готелю на Алясці у толстовці з написом «CCCP». Трамп теж нагадує муху в бурштині, що застигла десятиліття тому. Говорячи на телеканалі Fox News про ядерні арсенали, він сказав про Росію: «Ми номер один у світі, а вони номер два». Однак на РФ припадає лише третина населення Європейського Союзу та одна десята його ВВП.

Коли пишуться ці рядки, лідери континенту, густо усіяного військовими цвинтарями, прибули до Вашингтона, щоб незабаром повернутися додому. Скоро ми дізнаємося, чи стало слово «Європа» чимось більшим, ніж просто географічним поняттям. 85 років тому Сполучені Штати, які починалися як еманація Європи, зустріли вітальне слово прем'єр-міністра Великобританії в Палаті громад. У похмурий день (4 червня 1940 року) він передбачав день, коли «Нове Світло, з усією своєю могутністю та могутністю, виступить на допомогу та звільнення Старого».

Тепер настала черга Старого Світу врятувати Сполучені Штати. Йому необхідно звільнитися від химери, згідно з якою він не має суттєвої зацікавленості у результаті високоінтенсивного міждержавного насильства, розв'язаного ядерною державою, яка підпорядковується людині з реальними переконаннями; божевільним, але реальним та загрозливим.

George Will, народився 4 травня 1941 р. — американський лібертаріансько-консервативний письменник та політичний коментатор. 1986 року газета The Wall Street Journal назвала його «можливо, найвпливовішим журналістом Америки». 1977 року Вілл отримав Пулітцерівську премію. Колишній член Республіканської партії Уїлл був близьким союзником Рональда Рейгана під час його президентської кампанії 1980 року.

26 08 2025