Остап Сливинський

Коло огиди

Не знаю, як про це сказати.

Вчора вночі мені наснився вірш, після якого мені було дуже погано, просто фізично нудило. Навіть не вірш, а один рядок. Уві сні хтось прокручував мені його знов і знов, ніби заклинила голка програвача.

«будете вы хрипеть, царапая край матраса»

Ви знаєте, звідки це.

Бродський, «На независимость Украины».

Десь на межі між сном і прокиданням цей рядок відкрив у моїй голові безодню: катівні «Ізоляції», Ягідне, Оленівка, Ізюм... Цей рядок не просто виріс із тюрем НКВД і МГБ, зі сталінського терору, з Соловків і Сандармоху. Бродський провістив геноцид, який відбувається зараз, він знав, що це мусить статися. Він написав його цим одним рядком.

Мені гидко, що в мене на полиці також колись були його книжки. Я навіть читав ці «Поклониться тени», ці оди Одену, ці котячі дифірамби Венеції, ці нарцисичні псевдоінтелектуальні ексзерсиси. Ми сперечалися, у кого більше впливів Бродського – у Жадана чи когось іншого (не пам’ятаю, кого). Тепер мені огидно. Огида – єдине відчуття, яке мене наповнює, коли думаю про Бродського і решту російської літератури. Огиду нічим не викорениш, не викорчуєш, тут не допоможуть ніякі переконування чи вибачення, ніякі аргументи.

Вони завжди пишуть вірші чи прозу про те, що збираються зробити. Це якесь таке «освячення». Легітимізація і кристалізація. Піп і поет – хрещені батьки російського злочину.

Але, знаєте, вони і самі розуміють, що викликають огиду. Почитайте «Хаджі Мурат» Толстого. Не можу навести цитати звідти, бо фб за таке банить. Там російські окупанти напали на чеченське село. Усіх, кого змогли, вбили, а житла і мечеть обгидили. І ось місцеві чеченці сидять серед цього всього і – як пише Толстой – не ненавидять, а гидують. Як гидують «пацюками і павуками», яких мусиш знищити з метою самозбереження. Ненависть може змінитися чим завгодно, а от огида – вже нічим.

Російська історія – це якесь замкнене коло огиди. Гидиш, викликаючи огиду в інших, бо гидуєш собою. Робиш усе, щоб тебе ненавиділи ще більше, бо ненавидиш себе. Боротися з таким – як бити кулаками опудало, набите ватою.

Але не боротися неможливо.

16 11 2025

https://www.facebook.com/ostap.slyvynsky/?locale=uk_UA