www.ji-magazine.lviv.ua

Анатолій Ткачук

Отже Україна знаходиться в ситуації, коли її вперто примушують до нібито миру, який насправді є прихованою версією «легкої капітуляції». Більшість притомних українців і думаю, що і європейців добре розуміють, що після «легкої капітуляції» за якийсь час прийде пора остаточної капітуляції. Проте це мало хвилює Трампа і напевне у Зеленського нема козирів, аби протистояти такому фіналу.

Напевне головною причиною такої ситуації є слабша позиція українського війська на фронті, просування російських військ, тотальні удари росії по нашим тилам і звичайно корупційні скандали, які дуже підкосили верхголовкома.

Українці стоять зараз перед дилемою: зупинити війну будь-якими способами і спробувати до наступного вторгнення поправити свої спроможності, що можливо спасе від капітуляції на дуже поганих умовах; боротись далі, спираючись на допомогу Європи і сподіваючись, що росія не витримає такої довгої війни і тоді можливий більш тривалий мир і на кращих умовах; ну і просто капітулювати на умовах росії, які не змінюються від часів Стамбулу і початку СВО.

Зрозуміло, що остання версія точно не підходить ні за яких умов, оскільки це означатиме в короткостроковій перспективі загибель сотень тисяч українців, які боролись з русскімі зі зброєю в руках, в середньостроковій перспективі це загибель мільйонів, в більш тривалій – повне зникнення української нації на завжди.

Тому потрібно визначатись: боротись до бажаної перемоги чи йти на американо-російську версію легкої капітуляції.

Потрібно все досить швидко, але досить з великою вірогідністю правильності порахувати варіанти.

Що означатиме зараз версія «легкої капітуляції», якщо ці озвучені 20 пунктів не будуть ще більше посиленими вимогами саме до України!

1. Ми остаточно втрачаємо 120 - 150 тисяч квадратних кілометрів території і десь під 7-8 мільйонів населення(це оцінка, зараз складно зрозуміти скільки населення на окупованих територіях, але цифра може бути приблизно такою, враховуючи можливу міграцію і втрати чоловічого населення на війні)

2. Лінія розмежування по фронту, плюс кордон з росією і білоруссю складатиме близько 3000 км. Відтак повністю не придатна для використання для економічного розвитку та проживання людей територія, яка буде замінованою, обладнаною траншеями, пастками і т.п. складатиме 3000 км Х 5 км = 15 тисяч квадратних кілометрів.

3. Територія найбільшої небезпеки – 30 км додає ще 3000 Х 30 – 15000 = 75 000 кв. км.

Це означатиме, що територія України замість 605 тисяч кв.км складатиме 605 – 165 = 440 тисяч кв. км., при цьому територія де може розвиватись економіка буде ще меншою 440 – 75 = 365 тисяч кв. км. Україна з розряду великих країн Європи переміщається у розряд середніх за територією і дуже слабких за економікою.

4. Економіка. Україна втратила і при не поверненні окупованих територій не відновить основну металургійну, хімічну промисловість, важке машинобудування, кораблебудування. Взагалі без дешевого власного металу з відновленням індустрії буде погано. Втрата значних територій для сільськогосподарського виробництва, втрата поливних земель суттєво змінить структура агросектору, а проблеми з південними портами ускладнює експорт аграрної продукції, яка є основним джерелом валютних надходжень. Втрата ВВП оцінюється приблизно в третину довоєнного рівня і не може бути швидко компенсованою іншими секторами.

5. Безпека. Отримання перепочинку між вторгненнями, потребуватиме від нас утримання боєздатної армії принаймі в 800 тисяч особового складу, створення оборонних рубежів по периметру в 3000 км, утримання досить значної кількості авіації та ракетних військ(якщо це нам буде дозволено угодою), що потребуватиме значних видатків бюджету, надходження до якого будуть не значними через скорочення економіки.

Утримання боєздатної армії та відновлення економіки впродовж не менше 10 - 15 років потребуватиме значної зовнішньої підтримки, яку може надати лише Європейський Союз.

Проміжні висновки:

Позитиви:

Легка версія капітуляції, яка пропонується Україні американцями, за умови її сприйняття іншими гравцями, може зберегти Україну, як державу з обмеженим суверенітетом; відбудувати свою економіку; посилити армію і загалом дати час на підготовку до наступного російського вторгнення.

Це можливо при збереженні внутрішньо української єдності, формування ефективної влади, інтеграції в ЄС, та отримання від ЄС значної підтримки.

Ризики:

Росія не погодиться на легку версію і ніякого припинення війни не буде.

При реалізації плану миру, під час виборів росія спровокує внутрішнє протистояння і здійснить нове вторгнення з урахуванням минулих прорахунків, сконцентрує сили на одному двох напрямах, провалить фронт і завершить ліквідацію України, як держави.

Українці не використають паузу для посилення, знову оберуть популістів чи лоялістів до росії і нас чекає уже не військове жорстке захоплення, а поглинання економічного, культурного, духовного та політичного характеру. Наслідки будуть такі ж як при жорсткому, але розтягнуті в часі.

Застереження для подумати: чи є в росії сили для окупації всієї України військовим шляхом? Теоретично радше так ніж ні, але практично навряд. Для охоплення ще 400 тисяч квадратних кілометрів території де більшість населення вороже налаштоване, потрібно багато гарнізонів. Напевне кількість окупаційних військ має бути порядку 1,5 мільйони. Не факт, що росія може це потягнути , адже це вимагатиме нарощування всієї армії до понад 2 млн осіб з усіма наслідками для російської економіки.

29 12 2025