Дмитро Томчук

Крим як пастка для путіна

Навесні 2014 року путін не знав, що Крим виявиться такою пасткою, через яку росія покотиться у прірву. Ця скіфська земля спрацювала за стародавньою скіфською тактикою повільного затягування зашморгу на шиї ворога.

А спочатку все йшло так гарно. Здавалося, що Крим й насправді здано Україною без масштабних бойових дій, коли найяскравішим воєнним епізодом протистояння був марш особового складу Севастопольської бригади тактичної авіації під командуванням полковника Юлія Мамчура. Вони йшли на автомати, співаючи гімн України, під розгорнутими прапорами. Здавалося – оце й все, що можна зробити.

Здавалося б – оце і єдиний результат. Але битва за Крим виявилася відстроченою у часі на 10 років та перенесеною у просторі на фронт Українсько-російської війни. Саме Крим-2014 виявився ключем, на який було замкнено той ларчик, який путіну краще було не відкривати.

У ларчику виявився заєць АТО, в зайці виявилася качка повномасштабки - найважчої війни з часів другої світової.

В качці виявилося яйце безпрецедентних витрат на війну – 1 трлн. дол було витрачено за три роки, з березня 2022 по квітень 2025, й додатково до цієї суми щодня витрачається ще 1 млрд. долл.

У цьому яйці десь бовтається голка повного знищення нафтопереробної галузі росії, й коли її буде зламано, я не думаю, що в рф наступить ера найвищого в історії розквіту, добробуту та прогресу.

А все, що треба було путіну, щоб не потонути у цьому – лише якось втримати себе й не полізти у Крим. Бо Керченська затока, через яку зелені чоловічки зайшли до Криму, виявилася порталом у пекло, тільки відтерміноване на 10 років.

Без цього військового фіаско, маючи в активі 11 років та 1 трлн 200 млрд доларів він міг би зараз:

- Без шуму та клопоту раз на чотири роки міняти одного януковича на іншого та мати на банковій уряди, які літають за консультаціями в маскву.

- Продовжувати захоплювати Крим повзучою експансією, здебільшого економічною, тільки пригадайте, яка частка нерухомості в Криму на 2014 рік належала росіянам і яке будівництво розгорнув там лужков.

- досі мати спляче в патріотичному та антиросійському сенсі українське суспільство зразку 2013 року, якщо і не лояльне, то байдуже до російської проблеми.

- отримувати будь-які рішення януковоподібної української влади, просто відправляючи до Києва черговий транш з того 1,2 трлн.дол. які на сьогодні витрачені.

- мати в Україні слабку, немотивовану, профнепридатну армію, яка існує за статутами СРСР 70-х років, з повністю розкраденими складами навіть того радянського мотлоху, що в неї був тоді. Без бойового досвіду, бажання воювати та без бачення за що воювати взагалі, без озброєнь, та головне – де мотивовану та деморалізовану.

- мати неушкодженою всю інфраструктуру переробки та продажу вуглеводородів, ту саму голку в яйці в качці в зайці, а через те – стабільний збут та стабільний потік нафтодоларів.

- подовжувати сидіти на тих ринках озброєнь, які зараз побачили якість російського озброєння та почали шукати щось краще.

- мати неушкодженим міф про силу російської армії, другу армію світу, аналоговнет, новітні розробки та все ін.

- не отримати те розширення НАТО, яке відбулося протягом цих 11 років, й головне – не мати збентежену, перелякану Європу, яка тепер завзято переозброюється та витрачає рекордні бюджети на армію.

Він міг би продовжувати мати вигляд справжнього царя, про якого війна не крикнула, що він голий. Росія могла би продовжувати здаватися колосом, якого війна не збила з його глиняних ніг.

Й головне, він міг би не отримати під боком країну, яка тепер найбільше з усього ненавидить росію, прагне її знищення й при цьому виробляє такі обсяги й номенклатуру озброєнь, у які ще у 2013 ніхто б не міг подумати.

Але він вирішив захопити Крим, й отримав таку війну, для виходу з якої тепер вимушений розв’язати Третю світову.

19 09 2025
https://www.facebook.com/dmitriy.tomchuk