www.ji-magazine.lviv.ua

Дмитро Золотухін

Залізний генерал (або як його називають американці - Максимус) у своїй політичній колонці підсвітив ключову проблему України, над якою я працюю в останній період.

Для конструювання відповіді на поставлене питання я використовую модель Семи рівнів війни та візію онтологічної війни, як найвищого рівня протистояння.

Нагадаємо ключові параметри цієї конструкції.

Основним об'єктом атаки з боку ворога, як цілком слушно зауважує Валерій Залужний в своїй статті, є саме існування України як сутності, як незалежного суб'єкта прийняття рішень. Тому, кремлю необхідно знищити українську ідентичність і перетворити усіх людей, що мешкають на цій території, на росіян - васалів Кремля. Або зробити так, щоб усі люди тут вимерли, залишивши ресурси для розторговування з США.

Таким чином, Перемогою України буде не тільки утвердження української ідентичності на території України, але і експансія цінностей, які ми поділяємо, на максимально великий простір ноосфери. Це означає, що Україна як ідея існування вільного демократичного суспільства у тих формах, які ми відтворюємо, має стати пріоритетною для існування на території всієї Європи.

Причому нам необхідно “перевинайти”, що ми розуміємо під територією всієї Європи? Чи вона закінчується на лінії бойового зіткнення в даний момент, чи на східному кордоні України 1991 року, чи на хребті Уральських гір, як з 17-18-го сторіччя оцінювали глобальну Європу науковці та письменники.

Ми є частиною європейської культурної та онтологічної парадигми. Ми були її співтворцями. І ми претендуємо на її експансію.

Експансія європейської онтологічної платформи є абсолютно необхідною для здобуття успіху на другому рівні протистояння – усунення екзистенціальної загрози з боку Росії. Як вже неодноразово говорилося, зупинка війни на лінії бойового зіткнення або на кордонах 1991 року не змінить і не усуне екзистенційну загрозу.

Сліпа віра в дезінтеграцію Росії на окремі суб’єкти є приємною, але небезпечною, оскільки концентрує зусилля тільки на одному сценарії.

Існування Росії у тому стані, в якому вона перебуває зараз – продовжуватиме нести екзистенційну загрозу для всієї Європи. Навіть не через Росію саму, а через амбіції Китаю.

Тому єдиним виходом є експансія європейської онтологічної платформи на територію Росії, яка може конвертуватися в майбутньому у будь-яку адміністративно-управлінську форму. В тому числі і конфедеративну, або співдружність незалежних держав.

Такий формат диктує стратегію на третьому рівні війни – війни за цивілізаційний вибір. Поведінка США та Китаю, як світових гегемонів, та Росії, як суб’єкта, який необгрунтовано претендує на входження в клуб гегемонів, залишає тільки один тонкий звивистий шлях для нас.

Це формування Великої Європи як геополітичного гравця з амбіціями здійснювати свою культурну, онтологічну експансію того стилю існування та тих цінностей, які ми вважаємо своїми.

Щоб цього досягти потрібні очевидні дії на четвертому рівні війни між прихильниками статус-кво (умовного “business as usual”) та прихильниками гри в умовах невизначеності. На цьому рівні війни до України вже приєдналися країни Балтії та Скандинавії. Формат “Nordic-Baltic” на даний момент приносить нам найбільші політичні дивіденди. Велика Британія нараз також намагається не відставати, але має глибокі внутрішні політичні кризи, які можуть конвертуватися у зміну правлячої еліти.

Слід враховувати, що іншого “цивілізаційного острову” у нас з вами немає. І якщо на цьому острові потрібно буде домовлятися з представниками ультраправих партій, які мали певне тяжіння до логіки Володимира Путіна, – то доведеться працювати над тим, щоб їх переконувати та наближати виконання Європою своєї історичної місії.

Мета цієї місії продиктована ситуацією на наступному рівні протистояння – США vs. Китай. Очевидно, що останні геополітичні процеси свідчать, що ми є всього на всього гральною фішкою на дошці і для Вашингтону, і для Пекіну. Це розуміють в європейських столицях, і тому почали інтенсивне зближення з українською риторикою.

Таким чином Україна як “ідея” повинна претендувати на моральне і ціннісне лідерство в європейській онтологічній платформі та домогтися формування триполярного світу США-Європа-Китай, де Європі відводиться роль балансира та захисника загальнолюдських цінностей і прав людини.

Однак для здобуття такого статусу Європі потрібні дуже значні ресурси. Оскільки і США, і Китай переважають Європу за цими показниками і за геополітичною рішучістю.

Це означає, що підґрунтям для онтологічної платформи Великої Європи має бути економічна модель, яка, серед іншого, грунтується на експансії європейської культурної парадигми на схід, як до східних кордонів України, так і далі.

Така експансія включатиме перемогу в онтологічній війні, що полягатиме у підриві маніпулятивних уявлень про реальність, які зараз намагаються продукувати кремлівські ідеологи. Та нав’язування уявлення (а фактично, повернення до...) фундаментальних уявлень про буття, ідентичність, сенси та легітимність політичного і соціального порядку для людей, які мешкають на території Великої Європи. Безвідносно того, в якій формі адміністративно-державного устрою вони живуть, вони повинні сприймати реальність та взаємодіяти з нею в тій онтологічній парадигмі, в які це відбувається в європейській історичній традиції.

Коли це відбудеться, відкриються можливості для формування геоекономічного простору та ресурсної бази. З’явиться суб’єкт, який зможе на одному рівні говорити з США та Китаєм. Такий суб’єкт отримає можливість стати генератором невизначеності для інших, що створюватиме масивні можливості для забезпечення безпеки. Він буде пропонувати іншим цивілізаційний вибір, а не стояти перед таким вибором. Екзистенційна загроза Росії зникне. А українська суб’єктність та ідентичність утвердиться як лідерська модель на всьому просторі Великої Європи.

1 12 2025

https://www.facebook.com/dzolotukhin