Олександр Бродецький, філософ

Росіянин із Росії не зрозуміє чистої української мови

Росіянин із Росії (якщо він не слов'янський філолог) не зрозуміє чистої української мови. Не зрозуміє він ні літературної української, ні жодного з її діалектів.

Зокрема, не зрозуміє й автентичних східноукраїнських говірок, наприклад слобожанських. Але наголошу: не плутайте діалект із суржиком - це не одне й те саме. Суржик як гармидерна мішанина мов у масовий вжиток прийшов лише у ХХ ст. під впливом експансії російщення не тільки на окремі верстви, як було у ХVIII-ХІХ ст., а й на широкі народні маси.

У потоці справжнього українського мовлення росіянин вловить окремі слова, але поряд ряснітиме незнана йому лексика, і зрозуміти суть усного чи письмового тексту він не зможе.

Максимум, що він зможе сказати про почуте чи прочитане: "Здається, щось про те і те [наприклад, про погоду чи про кулінарію, чи про політику], але що саме - неясно".

Так само, якщо уявити собі українця, який знає лише свою мову і ніколи не вивчав російської та не спілкувалися з російськомовними, не чув регулярно російськомовного радіо / телебачення / інтернету, - він не зрозуміє без перекладу конкретного, зв'язного змісту російського мовлення ні в живому потоці, ні в тексті.

Певний міф, до речі, полягає і в тому, ніби носій української мови цілком зрозуміє носія білоруської і навпаки. Це тільки в тому разі, коли знаємо російську, з якою в білоруської є спільні фонетичні риси, котрих в українській немає.

Якщо ж уявити, що українець зовсім не знає російської і не вивчав спеціально білоруської, йому буде проблемно зрозуміти білоруський монолог чи діалог. Бо часто там, де в нас тверді приголосні, у них м'які. Нерідко там, де в нас "і", - у них "є" або "я"; замість нашого "и" - "і".

Плюс є доволі відмінні закінчення відмінків, інакша будова прийменників, прислівників тощо.

Слів однакових або дуже близьких між українською та білоруською справді дуже багато, і зрозумілість смислова буде більша, ніж щодо російської. Однак все ж далеко не повністю.

Отже, то байка, нібито існує аж така мовна близькість: наша мова насправді не має з російською взаємозрозумілості, крім окремих слів і фраз. На рівні зв'язності - ні.

І взаємозрозумілість з білоруською - лише відносна.

Те, що ми розуміємо російську, зумовлене не тим, ніби вона дуже близька до української, а саме тим, що кілька наших поколінь нею нав'язано "оволодівали" унаслідок тривалого російщення, особливо підступного в радянський і ранній (до 2014 р.) пострадянський час, бо саме тоді корозія мовної автентичності українців все більше і більше сягала народних глибин, чого не було ще у ХІХ - на початку ХХ ст. навіть на Сході українських земель.

А на світлині - образ того, що з нашою мовною самототожністю намагалося зробити імперське й постімперське російщення, і, на жаль, в багатьох аспектах йому це вдалося.

7 12 2025