Любов Цибульська

Коней шкода

Це божевільна війна. Росіяни роками кричали на увесь світ про те, яка “сучасна” і “технологічна” у них армія. І ось вони знову штурмують наші позиції.. на конях. Наші військові вбивають вершників, а бідолашні тварини ще два дні стоять на морозі. Розгублені не знають куди їм бігти.

Я часто думаю, що нам бракує професійної розмови про виміри жорстокості нашого ворога. Хтось має це дослідити. Бо є жорстокість, а є жорстокість Росії (тут, звісно, дуже хочеться вжити прикметник “ро..ська, але майже впевнена, що за це забанять).

Роками російська армія вихвалялась “модерністю”. А все звелось до траншейної війни, коней, ям для покарання, жахливих умов служби і садистського ставлення.

От чим російська армія дійсно може похвалитись, так це варварством. Це жорстокість, яку людський мозок, здається, не може осягнути. Вона не має сенсу, бо не веде до перемоги. Вона самодостатня.

Вони не можуть перемогти українську армію на полі бою, тому вони хочуть подолати українських жінок, дітей та старих, позбавляючи їх тепла, води і світла. Буквально заморозити їх до смерті.

Вони заради забави масово вбивають своїх. Кидають в ями, знущаються і «обнуляють».

Вони знищують тих, кого покликали собі допомагати. Посилають африканців розміновувати своїми тілами поля, аби потім рухатись самим. Гвалтують і вбивають «ждунів», які їх чекали,вірили в них.

Ймовірно, це і є та російська загадковість, про яку всі говорять. Ніхто не може зрозуміти нащо і, головне, як можна бути такими ірраціонально жорстокими. І світ повинен нарешті перестати називати це «складністю».

12 01 2026