www.ji-magazine.lviv.ua

Iгор Савчук

Вчора всі чекали апокаліпсису. Американські бомбардувальники B-52 піднялися з баз у Великій Британії та рушили в бік Ірану, завантажені ракетами під зав'язку. Трамп у своїй традиційній шизоїдній манері видав твіт про «загибель цивілізації», змусивши обивателів пакувати тривожні валізки. Але робити висновки з твітів Трампа - це розписуватися у власній дурості. Дивитися треба виключно на дії. А дії показують одне: ніхто нікого не пробачив, і нічого ще не закінчилося. Це лише тактична перезарядка перед тим, як знести іранському режиму голову.

Анатомія «перемир'я» та пакистанські адвокати

Те, що зараз подають як припинення вогню, випросили пакистанці. Прем'єр-міністр Пакистану Шахбаз Шаріф та їхній тіньовий кардинал, фельдмаршал Асім Мунір, умовили Вашингтон і Тегеран на двотижневу паузу. Іранський режим, у якого від страху тремтять коліна, через своїх дикторів зачитав повідомлення нібито від імені Муджтаби Хаменеї. Самого Муджтабу ніхто в очі не бачив, свіжих фото немає, і цілком імовірно, що він пускає слину в комі, поки за нього пишуть тексти.

Показово, що одразу після офіційного оголошення паузи автономні ракетні розрахунки іранського КВІР (Корпусу вартових ісламської революції) шість разів запускали балістику по Ізраїлю. Усі ракети були збиті. Це не багатоходовочка, це тотальна деградація військового управління. У їхніх розрахунків просто немає зв'язку з командуванням. Вони сидять у норах і тупо відпрацьовують старі цілі, не знаючи, що їхнє керівництво вже благає про пощаду.

Іранці, у спробі зберегти обличчя перед своїм забитим населенням, викотили десять абсолютно маразматичних умов. Вони на повному серйозі вимагають: пакт про ненапад, контроль над Ормузькою протокою, легалізацію збагачення урану, зняття всіх первинних і вторинних санкцій, скасування резолюцій Радбезу ООН та МАГАТЕ, виплати якихось компенсацій, повний вивід військ США з регіону і припинення зачистки в Лівані. Це не умови сторони, що програє, це вологі фантазії політичних мерців. Американці на це відверто плювали. Трамп не погодився на жоден із цих пунктів, окрім туманних обіцянок «обговорити це на переговорах в Ісламабаді».

Живий щит та боягузтво аятол

Чому Іран досі не вкатаний у бетон? Тому що режим пробив чергове моральне дно. Знаючи точний час запланованих ударів, вони зігнали десятки, а то й сотні тисяч цивільних на стратегічно важливі об'єкти, електростанції та мости. Вони банально прикрилися власним населенням як живим щитом. Ні американські, ні тим більше ізраїльські пілоти не будуть скидати бомби на натовп мирняку - для них це свідомо незаконний наказ. Іранська влада це чудово розуміла і боягузливо сховалася за спинами жінок та дітей.

Але це не врятувало їхню економіку. Ще до паузи Ізраїль методично розносив іранську промисловість, перетворивши на пил найбільший алюмінієвий завод у місті Арак (південний захід від Тегерана). Військовий та промисловий потенціал Ірану вже зазнав катастрофічних, невідворотних втрат.

Логістика США та знищення іранських проксі

Ніякого виведення військ США не буде. Відбувається рівно протилежне - масштабна концентрація сил. Центральне командування США (CENTCOM) просто запросило у Трампа двотижневу паузу. Сорок днів безперервної інтенсивної роботи виснажили склади та техніку. Їм потрібен час на логістику. Третя авіаносна ударна група США просто зараз суне в регіон. Авіаносець USS Gerald R. Ford повертається на позиції біля Криту після ремонту. Збирається критична маса зброї.

У Лівані жодного перемир'я немає і не буде. Офіс Нетаньягу чітко заявив: пауза на Ліван не поширюється. Зачистка йде повним ходом. ЦАХАЛ вже ліквідував понад 1100 бойовиків «Хезболли», з яких 300 - це еліта наземного спецназу підрозділу «Радуан». Буферна зона на півдні Лівану розширена вдвічі. Так, війна не буває без помилок: 28 березня 98-ма дивізія Ізраїлю при спробі форсувати річку Літані потрапила у вогневий мішок. Через те, що вся авіація працювала по Ірану, наземні сили залишилися без прикриття з повітря, зазнавши втрат (один загиблий і багато поранених). Але тепер, коли іранський напрямок поставлений на паузу, уся лють ізраїльської авіації обрушиться на Ліван. «Хезболлу» просто розмажуть по тамтешніх скелях.

Нафтовий зашморг: чому Росія опинилася в дупі

Єдина реальна вимога США в цій угоді - негайне відкриття Ормузької протоки. І ось тут починається найцікавіше. Протока відкрита. Ціна на нафту вже моментально обвалилася нижче 95 доларів і продовжить своє піке коли через протоку підуть танкери.

Цілком імовірно, що вся ця комбінація з двотижневою паузою мала на меті саме пробиття нафтової бульбашки. Американці вирішують свої проблеми, але глобальним наслідком цього стає економічний вирок для Росії. Дешева нафта позбавляє Москву останніх надприбутків, необхідних для ведення власної війни. З обвалом цін на енергоносії російська економіка відправляється в глибоку і безпросвітну дупу без жодних шансів на порятунок.

Логіка невідворотного фіналу

Всі крики про те, що США "зливаються" - істерика для ідіотів. Ніхто нікуди не йде. Навпаки до регіону прямо зараз суне вже третя авіаносна ударна група, а авіаносець Джеральд Форд (USS Gerald R. Ford) після ремонту на Криті повертається на бойові позиції.

Можливо, Трамп також грає з американським законодавством, яке забороняє йому вести війну понад 60 днів без згоди Конгресу. Це просто пауза на перезарядку, щоб бити ще сильніше. До перемир'я Ізраїль вже встиг рознести найбільший алюмінієвий завод в Араці, а США розбомбили інфраструктуру на островах Харк та Кешм. Економіку Ірану помножили на нуль.

Ці два тижні - це не шлях до миру, це петля на шиї режиму аятол, яка зараз затягується. Американці стягують флот для тотального контролю. Ізраїль методично дорізає проксі-сили на півночі. Іран економічно кастрований, їхня інфраструктура розбита, а нафтовий ринок обвалений, що паралельно знищує фінансову систему Росії.

Переговори в Ісламабаді зайдуть у глухий кут просто тому, що іранці вимагатимуть неможливого, а американцям це і не потрібно. Вони вже досягли проміжних цілей і зараз просто чекають ідеального моменту. Як тільки пауза закінчиться, а запаси зброї на базах оновляться, почнеться наступний етап. Іранський режим виснажений, його інфраструктура зруйнована, а керівництво ховається. Росія втрачає гроші з кожним барелем, що проходить через Ормуз.

Росії пора готуватись до нафти по 60-70, а Ірану — до того, що їхні «10 умов» підуть в топку разом з їхніми центрифугами.

Два тижні подивимось. Але поки що - перспектива позитивна. Тому що здохнути має не той, хто сильніший, а той, хто прикривається жінками та дітьми. А ці — прикрилися. Отже, їхній кінець - питання часу.

8 04 2026

https://www.facebook.com/igor.savchuk/?locale=uk_UA