повернутисяМіжнародна конференція
“Україна, Польща та розширення ЕС на схід”

Львів - Перемишль 22-25 травня 2001 р.

Виступ Тараса Возняка під час відкриття конференції 22 травня 2001 р.

Шановні Пані та Панове,

Маю честь та приємність від імені Журналу “Ї” вітати Вас у місті Львові з нагоди відкриття міжнародної німецько-польсько-французько-української конференції “Україна, Польща та розширення ЕС на схід”.

Найперше хочу подякувати нашим гостям, що приїхали до Львова. Ми довго готувалися і вибрали таку пору року, яка б вам була милою. Особливо хочу подякувати гостям, які прибули з далекої і, на жаль, щораз дальшої для мого міста Европи.

Це певний парадокс, що розширення Европейського Союзу щораз дальше віддаляє нас від нього. Европейська перспектива України зменшується, як “шагренева шкіра”. А можливо, це тануть наші ілюзії як щодо самих себе, так і щодо світу довкола нас.

Однак все ж залишається проблема з назвою Україна, її важко відіпхнути, неначе заморожений посткомуністичний айсберґ від процвітаючого європейського континенту у Чорне чи Азовське море.

Невдовзі ми матимемо кордон з Европейським союзом. Але чи це буде кордон Европи, як це нам часто доводиться чути десь у Брюсселі? Чи дійсно кордон Европи пройде по річці Сян – теперішньому українсько-польському кордону? Невже стандарти громадянського суспільства, прав людини та й простої людської гідності так і не подолають цей бар’єр? Чи, може, вони вже почасти тут реалізовані?

Вчора після довгої розмови, коли людина стає відносно щирою, португальський журналіст із “Publico” запитав мене: “А що втратить Европа, якщо у ній не буде України?” І я йому не відповів. Напевно? на це запитання кожен повинен відповісти сам. А ми, тут в Україні, повинні нарешті відповісти самим собі, що втратимо ми, якщо не прилучимося до Европи як стандарту та норми життя, можливо? не до ЕС. Поки що ми на це запитання так і не відповіли.

Однак перед нами кілька днів роботи, подорож до кордону і через кордон, у Европу до ще відкритого для нас шматочка світу. Тому запрошую Вас до дискусій, розмов, а водночас і до роздумів. Було б незле, якби ця наша, для багатьох чергова зустріч, стала приводом не тільки для схоластичного вивчення проблеми, а й для глибших міркувань.