Щомісячний аудит
культурних подій Львова
1 квітня 2011
Референти –
Наталка Космолінська, Божена Городницька, Тарас Федорчак, Катерина Сліпченко,
Ліда Мельник, Аліна Небельмес, Олена Голишева, Ольга Теліпська, Марія
Кошелінська-Мартинюк
1.
Прем’єра комічної опери «Лис
Микита» у Дитячому музичному театрі (Рясне) - чергова блискуча вистава молодого музичного
театру, яка цікава і захоплива як для дітей, причому різного віку, так і для
дорослих (і також різного віку – від бабусь до молодих батьків і навіть
програмістів, далеких від музики) Режисеру вдалося так подати відомий усім
поетичний текст Франка, що юне покоління бачить на сцені продовження свого дитячого
і юнацького світу без прикрої нотки мораліте чи повчальності. Натомість дорослі
насолоджуються блискучою іронією і гумором, які закладені ще Франком і чудово відчуті і доповнені постановником і
виконавцями. Музика також багатомовна – від фольклорних ноток у партії Лева, до
джазових варіацій у Мавпи Фрузі і до мелодики комп’ютерної музики у солоспівах
(в сенсі солоденьких співах) самого Лиса Микити. Ну і костюми! Це насолода для
ока, плюс фукціональність, плюс неперевершений дизайн.
Єдиний
мінус це те, що більшість квитків розходиться ще у Рясному, і у центральних театральних касах на них треба добре
пополювати. Тим паче, що одна особа купує не менше, ніж 4 квитки з розрахунку на родину.
Ну,і всі
питають, коли ж нарешті буде диск із записом опери? У театрі кажуть, що уже займаються пошуком студії, яка це
здійснить. Чекаємо із нетерпінням.
2. Презентація нового сучасного освітлення виставкових залів у Галереї
мистецтв – величезна
подія, яку очікували не одне десятиріччя. Повірте, що ви побачите зовсім інші картини і скульптури, ніж
раніше. Саме світло стало частиною експозиції. Його градація від горішнього
центрального до локального, із акцентом на найбільш важливих деталях творів
мистецтва дають можливість навіть без аудіоекскурсії чи живої розповіді самому
побачити ті нюанси, які були раніше у напівтемряві, але саме вони роблять ці
твори великими. Фірма-партнер із Голландії, яка встановлювала освітлення, уже
підписала контракти із кількома львівськими музеями, і найцікавішою їм
видається робота над освітленням у Музеї Пінзеля, де промінь світла має
відігравати ключову роль в експозиції. За свідченнями працівників галереї,
кількість відвідувачів зросла майже утричі, і такої ж, якщо не більшої, цифри
варто очікувати і після монтування освітлювальної системи у Музеї Пінзеля.
3. Відкритий захист дипломних робіт студентів факультету Менеджменту
культури в Академії мистецтв – це вже четвертий такий захист, який
набирає масштабів міжнародного ярмарку ідей і добору кадрів для мистецьких і
культурних проектів у цілій Європі. Шановні професори ще за звичкою нарікають,
що академічний захист перетворився на майже міждисциплінарну і міжнародну
конференцію, але таких одиниці. Насправді усі – і викладачі, і студенти –
усвідомлюють важливість такого
інноваційного методу захисту дипломних робіт, адже це величезний стимул не
тільки для презентації
науково-теоретичного потенціалу Академії
і її студентів, але і можливість практичної реалізації більшості ідей
дипломників у реальних інституціях культури цілої Європи. На цьогорічному
захисті були культур-трегери із України, Польщі, Німеччини, Грузії, Росії,
Словаччини, Франції. Усі вони полювали не тільки за ідеями, яких було чимало,
але і за молодими, освіченими менеджерами культури, деяким із яких відразу
після захисту пропонували робочі місця у культурних інституціях для реалізації
проектів. До слова, усі дипломи мали
розгорнуті резюме англійською мовою, не кажучи уже про вільне володіння
кількома мовами самих дипломантів. Це тепер нам здається абсолютною нормою, а
ще зовсім недавно було винятком. Ростемо ж ми, гей!
4. Свято вулиці Друкарської. Організатор – Академія друкарства і
спільнота мешканців вулиці - файна була забава! Друкарі повиносили якісь
маленькі друкарські верстати і цілий день діти і дорослі бавилися і друкарів.
Найбільше до вподоби припала давно уже забута техніка набору з окремих літер –
звісно, не таких маленьких, як колись у давніх типографіях. Кожен міг самотужки
набрати свій маленький текст і одразу зробити відбиток на старому верстаті.
Правда тексти були дуже різні – від «Я люблю маму і тата», до «Куди не плюнь -
усе запльоване». Кому набридало бути першодрукарем тішився багатющою кулінарною
пропозицією. І це не були банальні лотки із банальним фаст-фудом. Майже у
кожному будинку на вулиці була господиня, а інколи їх було декілька, які
пропонували свої домашні смаколики на вибір. І сирники, і пляцки з бульби, і
кров’янку і всяке різне. Кілька будинків ласкаво запрошували у подвір’я, де
влаштовували частування витворами свої мешканців. Було багато музики, з дітьми
бавилися волонтери у різних веселих
костюмах. Одним словом, свято вдалося.
5. Відкриття літнього кінозалу Кінотеатру артхаузного кіно
«Дружба-Артхауз» у Парку культури – про сам кінотеатр і його репертуар ми уже писали. Додамо тільки, що
побоювання щодо невеликої кількості аматорів артхаузного кіно, і, відповідно,
сумнівну економічну окупність кінотеатру, повністю розвіялися. У середньому
зала заповнена на ¾ і навіть при невисокій вартості ранкових і денних
сеансів кінотеатр економічно себе виправдав. Відкриття літнього кінозалу під
відкритим небом зробить кінотеатр ще більш привабливим. Кіносеанси будуть
починатися о 20 годині сеансом якісного дитячого фільму або анімації, а о 22
годині буде демонструватися сеанс артхаузного кіно. Подбали і про інфрастуктуру,
обладнавши туалети, пункти харчування і головне – смітники, аби не засмічувати
територію парку.
АнтиКультурна подія, або
«Гірчичник»
1. Скандал із
безкоштовними запрошеннями для працівників обласного управління культури на
Фестиваль сучасної музики - це вже давно забута практика і чиновники уже давно
декларують, що будуть дуже вдячні за запрошення, але разом із квитками, бо
вважають своїм обов’язком і навіть приємністю фінансово підтримати культуру нашого міста. Який ґедзь
укусив організаторів Фестивалю – невідомо. Управлінці обурилися, і тим разом
слушно.
2. Неготовність
міського комунального транспорту до напливу пасажирів у Ніч музеїв – і знову те саме, що завжди. Ніби не знають
транспортники, які натовпи людей допівночі мандрують від музею до музею, а
потім намагаються доїхати до Сихова, Левандівки, Рясного чи Брюхович. А доїхати
нічим.
Ну скільки можна наступати на одні і ті ж граблі?
Приєднатися до проведення аудиту або висловити свої зауваження чи
побажання можна за контактами модератора аудиту:
Ірина Магдиш
Редактор
Незалежного культурологічного часопису Ї
Тел./факс (032) 260 22 90
Тел. моб.(067) 78 430 78
E-mail:imagdysh@gmail.com
Skipe: magira_ji
http://www.ji-magazine.lviv.ua