Міжнародна конференція
“ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР”

Львів 20-21 березня 2003 р.

Проф. А.Гальчинський

Україна – стратегія євроінтеграції і співробітництво на пострадянському просторі

(Тези доповіді)

1. Рішення Європейської Комісії щодо відносин між розширеним Європейським Союзом та Україною, а також іншими “сусідніми країнами” не змінює і не може змінити стратегічні орієнтири нашої держави. Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною державної незалежності. Він викристалізовується з багатовікової історії нашого народу, його ментальності та етнічних коренів і стосується передусім європейської самоідентифікації українського народу, стратегічних орієнтирів внутрішніх перетворень, логіки поглиблення трансформаційних процесів, політики реформ. Йдеться про об’єктивну визначеність євроінтеграційного курсу України, яка не може не враховуватися.

2. Маємо враховувати і геополітичний вимір розширеного ЄС. Мова йде про кроки у напрямі посилення геополітичної достатності Євросоюзу, про перспективи Європи як визнаного лідера світового цивілізаційного процесу. Якщо розглядати розширення ЄС у такій площині, то стає зрозумілим, що наміри України щодо набуття у майбутньому повноправного членства у цій організації мають реальні передумови. Це – процес, що передбачає не лише нашу, а й зворотну зацікавленість. ЄС такою ж мірою зацікавлений у цивілізованій демократичній Україні, як і Україна в ЄС. У перспективі така взаємна зацікавленість зростатиме. Для країн Західної Європи необхідний час, щоб осмислити цю залежність. У такій ситуації головне для нас – постійно доводити світовій спільноті свою послідовність у обраному курсі, в утвердженні демократичних засад суспільства, принципів верховенства і права, соціальне спрямованої ринкової економіки.

3. Потрібно виявляти політичну витримку і розуміння складності процесу розширення ЄС, усвідомлювати те, що цей процес не може штучно форсуватися. Країнам Центральної Європи, які на старті інтеграційних процесів мали відчутні переваги, порівняно з Україною, знадобилося понад десять років, щоб здійснити складні системні, іноді непопулярні реформи і таким чином наблизитися до європейських стандартів. Ці реформи вимагали не лише політичної волі від керівників країн-кандидатів, а й значних зусиль всього суспільства. Українське суспільство поки що не піднялося до такої динаміки трансформаційних процесів.

4. Можливість визначення узгоджених механізмів співпраці між ЄС та Україною на найближчі десять років, яка передбачається відповідним рішенням Єврокомісії, може мати позитивне значення для українського суспільства. Ці можливості потрібно повною мірою використати. Йдеться про реалізацію у відповідний відрізок часу обґрунтованої у Посланні Президента України “Європейський вибір” стратегії випереджаючого розвитку, яка має забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні 6-7%, опанування інноваційного шляху розвитку, глибоку демократизацію всіх сфер суспільного життя, зміцнення основних засад громадянського суспільства. Реалістичність високих прагнень українського народу стати повноправним членом ЄС і на цій основі утвердити себе у якості рівноправного учасника загального європейського процесу визначатиметься здатністю забезпечити відповідні перетворення.

5. У контексті цих завдань Україна зацікавлена у всебічному розвитку багатостороннього економічного співробітництва з країнами СНД. Позитивну роль у цьому може відіграти реалізація досягнутих домовленостей під час чотиристоронньої зустрічі президентів Білорусі, Казахстану, Росії та України, яка відбулася у Москві 22-23 лютого. Поглиблення регіонального співробітництва – повністю відповідає принципам Євросоюзу. В основі цих принципів лежить розуміння того, що лише через співробітництво і партнерство із своїми сусідами кожна окремо взята країна може максимально реалізувати свій потенціал, гарантувати національні інтереси. Україна зацікавлена у європейській орієнтації нового міждержавного утворення. Посилення інтеграційних процесів між відповідними країнами може сприяти утвердженню у східній частині європейського континенту зони сталого розвитку та високих темпів економічного зростання.

6. З євроінтеграційним курсом повністю узгоджується активна позиція Президента України у питаннях, які стосуються оптимізації наших відносин з Російською Федерацією, виведення їх на рівень справді стратегічного партнерства. Європейська спільнота об’єктивно зацікавлена у такому перебігу подій, у тому числі й у взаємній координації євроінтеграційної політики наших держав. Йдеться про один із важливих чинників розширення зони стабільності на європейському просторі, утвердження якої є одним з визначальних пріоритетів Євросоюзу.

Особливо перспективною в цьому є наша конструктивна взаємодія з Казахстаном, який об’єктивно зацікавлений в європейському векторі нового регіонального утворення, має наміри наблизитися з Європою через четвірку. Україна може відіграти у цьому функцію зв’язуючої ланки.

Водночас стратегія регіональної політики України, логіка наших економічних відносин з країнами СНД, у т. ч. і з Росією має розглядатися як така, що підпорядкована курсу європейської інтеграції України. Це одна із базових позицій документа “Європейський вибір”, яка не може піддаватися сумніву.

7. Керуючись цим принципом, Україна має бути послідовною при визначенні механізмів своєї участі в інтеграційних процесах на пострадянському просторі. Оптимальним є наше сприяння створенню зони вільної торгівлі. Слід враховувати реальні складнощі цього завдання, безрезультативність спроб його вирішення у попередній період. Ці складнощі пов’язані з об’єктивними обставинами – за роки незалежності відбулося природне дистанціювання національних, у т.ч. й економічних інтересів відповідних держав, узгодження яких шляхом відновлення економічних зв’язків, що існували раніше, є неможливим. У такій ситуації проголошена лідерами чотирьох країн зона вільної торгівлі може отримати реальне втілення лише на основі загальновизнаних у світовій практиці принципах – на принципах СОТ, які гарантують рівність конкурентних можливостей країн-учасниць, їх міжнародний правовий захист.

Формування зони вільної торгівлі на принципах СОТ сприятиме вирішенню й іншого базового завдання євроінтеграційного курсу не лише України, а й інших країн-учасниць регіональної інтеграції – нашому приєднанню до Спільного Європейського Економічного простору. Це питання набуває все більшої актуальності.

З урахуванням існуючих розбіжностей у ставленні до цієї проблеми позиція щодо одночасного набуття відповідними країнами членства в СОТ для нашої держави не є конструктивною. Україна суттєво просунулась вперед у цьому питанні і штучно стримувати цей процес ми не маємо права.

8. У контексті стратегічних пріоритетів України потрібно враховувати й інші принципові суперечності. Для України, яка суттєво просунулась вперед у питаннях адаптації чинного законодавства до законодавства ЄС, є неможливою гармонізація законодавства з відповідними країнами СНД. Це – крок назад, шлях від Європи, шлях інтеграції України у євразійський простір.

Цьому слугуватиме й реалізація ідеї утворення єдиного митного союзу та використання (у перспективі) в межах нового регіонального утворення російського рубля як єдиної розрахункової грошової одиниці. У даному разі фактично йдеться про утворення на чолі з Росією функціонально відособленого інтеграційного об’єднання, розширення відтворення ЄврАзЕС, до участі в структурах якого Україна завжди ставилася з достатньо обґрунтованим застереженням. Участь у відповідних структурах фактично означатиме зміну стратегічної парадигми нашої держави, що не може не викликати серйозних застережень. Для упередження такого розвитку подій потрібно дотримуватися наступного принципу: утвердження зони вільної торгівлі на принципах СОТ це – найвища планка наших відносин у межах чотирьох країн, переступити яку ми не маємо права.

9. Формування відповідно до заяви лідерів чотирьох держав Єдиного економічного простору не може заперечувати участі України у інших субрегіональних (транскордонних) інтеграційних утвореннях, зокрема у ГУУАМ та ЧЕС. У новій ситуації особливої ваги набуває ініціативна позиція України і щодо формування дієздатних механізмів секторальної інтеграції з країнами СНД та Західної Європи. Найбільш значущими для нас є відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС міжнародних транспортно-комунікаційних мереж, поглиблення інтеграційних процесів у енергетичній сфері, а також досягнення реальних зрушень у співробітництві в галузях високих технологій. У цих та інших питаннях Україна може стати важливою зв’язуючою ланкою між Сходом і Заходом.