Антін Борковський

-Днями у Львові пройдуть чергові спортивні змагання, приурочені до уродин Романа Шухевича. Того самого – головнокомандувача УПА. Хтось зі спортовців отримає призи, хтось програє… І ніби все добре, крім одного – а при чім тут Шухевич? Навіщо розмінювати образ Незламного Генерала у прохідних спартакіадах? Невже немає іншого способу вшанувати його пам’ять? Кубок Бандери з футболу і змагання з пейнтболу імені Шухевича… Певно, попереду ще й чемпіонат із пінг-понгу, більярду та покеру.

Аргумент такий – Шухевич у молодості активно спортував. Нехай – але ж увійшов він до української історії не як олімпієць. Зрештою, він і на фортепіано грав. І бульбу з полковником Гасиним чистив. Позмагаємося!? Невже будемо вареники на швидкість їсти, бо Шухевич їх любив? А лікуватися від ревматизму їздив до Одеси – і що тепер?

Героїчна постать багатьом потрібна лише для власного піару – бо дешево і про УПА. Хлопці пострибають, а ми все загорнемо в ім’я Героя. І самі поруч станемо шнурочком. Ще й промову збацаємо перед телекамерами. Вшанували? Ще б пак!

Глузд підказує: вшановувати Героїв мають в інший спосіб. Але міські патріоти за останні двадцять років навіть пам’ятником Шухевичу не перейнялися. Не знайшли можливості. Монумент встановили у Білогорщі, де Провідник прийняв останній бій. Але не у Львові, хоча при владі тут націоналісти найвищої проби. Зрештою, на місці пам’ятника пивні столи виглядають веселіше…

90-річна зв’язкова Шухевича раз на місяць (частіше сили не дозволяють) тьопає з возиком на базар через півміста по картоплю (там дешевше). Її місячна пенсія дорівнює обіду під винце в «амадеусі», «дарвіні» чи «цитаделі», де люблять патріотично плямкати вишивані королі Львова. Надбавки в пару сотень гривень імені міськради старій вистачає хіба на купівлю ліків – 25 років тюрми «за націоналізм» здоров’я не додають. До шпиталю у Винниках їздить не на джипі – на маршрутці...

І от коли дехто слинить вишиванку від версаче, так і хочеться перепитати про столики, пенсії та пам’ятники. Щоправда, питання можуть і не зрозуміти. Бо ж у футбол іменем Героя таки побігали. А хто не скаче – той москаль.

Газета ZIK №25 (27 червня 2012р.)