Антін Борковський

Наближається футбольне свято. І постає закономірне питання: а де ж наша вигода?

Невже модернізація без футболу неможлива?!

От продадуть ресторатори пива втричі більше – але ж Мюнхеном ми не станемо. Здадуть місця в готелях – але до Монте-Карло буде і далі як до неба. Приїде Платіні, повечеряє в губернатора, мера та Суркіса – і що далі? Стоянок у центрі ж не побільшає.

Збудували державним (нашим із вами) коштом стадіон – а скільки галичан на нього потрапить? Кілька тисяч?! Мало хто витягатиме з сімейного бюджету сотню євро.

А що із тією ареною робити через два місяці після чемпіонату? «Металіку» раз у рік крутити? Сектантам в оренду здавати? Так і на стадіоні «Україна» можна було з тим самим успіхом незле покуражитись.

Старі маршрутки замінили на старі німецькі автобуси. Реанімували летовище, з якого ще Гагаріна з Жучкою у космос відправляли. Нехай. Але ж при чім тут футбол?

От поставлять великі екрани у фан-зонах, хтось виграє кубок, хтось радісно зірве голос – й усі роз’їдуться по євродомівках. А в нас усе залишиться по-старому: патріотичні господарники при владі, доброзичлива міліція, якісна безкоштовна медицина...

Таке враження, що метою проведення Євро було довести: «бідна» Україна може викинути будь-які гроші на футбольні байконури. Але ж витягнули ці колосальні кошти з держбюджету, а не з якоїсь міжнародної заначки чи від ефемерних інвесторів… І ніц не сталося – пенсії з зарплатами не поменшали, навіть «Юлину тисячу» видають… Тож можемо! Бо ж багатюща ми країна! Просто ці десятки мільярдів, що пішли на Євро, і є тією сумою, яка регулярно розлазиться по кишенях наближених до корита. Мільярди інвестицій у відкатний конвеєр показали – є ще порох у порохівницях: на найдорожчі стадіони, золоті дороги, діамантові аеропорти. А те, що туберкульозникам і СНІДарям ліків бракує, чого б то мало владу парити? Ліпше Олімпіаду в Карпатах забабахати.

Усе це до болю нагадує Помаранчеву революцію: всі надихнулися, дружно перемогли, а в сухому залишку – хіба помаранчевий Каськів поголубів.

Наступним рекордом України, певно, стане перемога у конкурсі «Вітчизняні ахметови – найбагатші в ЄС». А нам лишиться хіба вболівати у своїх фан-зонах під порошкове пиво.

Газета ZIK №19 (17 травня 2012р.)