Віталій Капранов

Законопроект Колесніченка, який прикривається Європейською мовною хартією, дасть можливість геть ігнорувати українську мову. Відтак будь-який чиновник зможе сказати: «говорітє по-рускі». Це викличе відповідну реакцію україномовних регіонів, де вимагатимуть протилежного, – і розколе Україну на мовні князівства.

Цей законопроект підживлюватиме сепаратизм не лише в російськомовних регіонах, а й, скажімо, в угорськомовних. Цей удар по національній безпеці доб’є наш інформаційний простір. Ми й так є додатком до російського інформпростору, а зараз в Україні буде проведено лінію мовного розколу. І це, безперечно, свідома політика.

Парадокс: Азаров і Колесніков виявилися доволі розумними, аби керувати державою, але недостатньо розумними, аби вивчити державну мову.

Колесніченку слід було б за основу брати російський мовний закон, де жорстко сказано, що російський громадянин може користуватися будь-якою мовою, але, скажімо, на телебаченні має бути російський переклад. Подібне і в Держдумі.

Колесніченки люблять спекулювати європейськими мовними хартіями, але виходить підміна понять, бо слід захищати мови справді меншин, а також мови загрожені. Але ж у нас більшість видань російськомовні, а витісняється з органів влади якраз українська. Цей законопроект, до того ж, нищитиме мови реальних нацменшин – кримських татар, українських болгар, ромів, караїмів, прикриваючись Хартією про мови нацменшин. Бо у ЗМІ й так домінує російська, державну слід знати за Конституцією, тож для кримськотатарської місця просто не лишається. Мало яка пересічна людина може вивчити три мови.

Газета ZIK №19 (17 травня 2012р.)