Віталій Кримов

Градус у відносинах Президента Віктора Януковича з представниками великого бізнесу поступово, але неухильно підвищується. Поширення впливу Сім'ї на державні фінансові потоки викликає зрозуміле невдоволення у тих, хто вже звик вважати їх своєю повноправною власністю.

Одночасно наступ йде в сфері приватного бізнесу. Це й посилення фіскального тиску, і банальне відбирання активів - чи то нажитих непосильною працею, чи то просто відносно чесно вкрадених у держави.

Про такий сценарій експерти вперше заговорили у травні 2011 р. - коли старший президентський син Олександр Янукович позбавився від бутафорської вивіски ТОВ «Донснабтара» і офіційно став одноосібним власником Всеукраїнського банку розвитку. Тепер цей прогноз послідовно реалізується.

Жовта картка Коломойському

Футбол - не тільки гра мільйонів, але й дзеркало фінансового благополуччя того чи іншого представника великого бізнесу в Україні. Тому не дивно, що в січні з'явилася інформація про можливе зняття з чемпіонату у вищій лізі одразу трьох клубів, що входять в орбіту дніпропетровської групи «Приват» Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.

Це «Арсенал», «Волинь» і «Кривбас». В якості причини називалися фінансові труднощі. Про проблеми, з якими бізнес І. Коломойського стикався в 2012 р., докладно говорилося раніше. Вже тоді «ОстроВ» припустив, що на цьому справа не закінчиться - і виявився правим.

Зрозуміло, що банкрутство «АероСвіту», «ДніпроАвіа» і «ДонбасАеро» - штучне, раз розпорядником майна «АероСвіту» призначений арбітражний керуючий Леонід Талан, він вже виконував у 2001 р. для І.Коломойського аналогічну роботу на Дніпропетровському металургійному заводі ім.Петровського, коли той контролювався «Приватом».

Знову ж, нікого не може ввести в оману банкрутство «ДніпроАвіа» - якщо при цьому рейси і літаки компанії переходять до нової структурі «АвіаДніпр», керівником якої призначається гендиректор «ДніпроАвіа» Сергій Ткаченко. Разом з тим, очевидно, що подібну перестановку доданків у рівнянні з одним невідомим І.Коломойський затіяв не тому, що вирішив якось розігнати долають нудьгу.

Буквально всі експерти сходяться на думці, що це спроба захиститися від ворожого поглинання його авіабізнесу. Нагадаємо, до виводу активів з-під колишніх структур через банкрутство вдався раніше і власник групи «Донецьксталь» Віктор Нусенкіс в майновому спорі з колишнім компаньйоном, екс-генеральним прокурором України Геннадієм Васильєвим.

У випадку з Коломойським не називається ймовірний супротивник, проте опитування серед бізнесменів свідчать, що підприємці зараз скаржаться на пресинг з допомогою правоохоронних і фіскальних органів в інтересах групи «Сім’я» - близького оточення А.Януковіча.

У цьому зв'язку показово, що банкрутство «АероСвіту» взялася оскаржувати податкова інспекція. А ще з початку січня відомство Олександра Клименка почало перевірку мереж автозаправних станцій (АЗС) «Привату», що працюють під вивісками «Авіас», «Укрнафта» і ANP.

У Житомирській, Чернівецькій, Харківській та Вінницькій обл. перевірки супроводжувалися конфіскацією палива. Відзначимо, що мережа роздрібної торгівлі нафтопродуктами у «Привату» налічує близько 1,5 тис. АЗС, І.Коломойський разом з Г.Боголюбовим є найбільшими гравцями у цьому сегменті.

Не те щоб претензії до них з боку податківців висмоктані з пальця - скоріше навіть навпаки. Звертає на себе увагу лише той факт, що на протязі багатьох років вони впритул не зауважували «викрутасів» «Привата». Наприклад, при продажу нафти, видобутої ПАТ «Укрнафта», на підконтрольні групі нафтопереробні заводи (НПЗ) за заниженими цінами.

У зв'язку з цим можна припустити, що наступним об'єктом уваги державних органів стане якраз «Укрнафта», в якій не менше 43% акцій сконцентровано у структур, пов'язаних з «Приватом», а 51% у держави.

Але, незважаючи на наявність контрольного пакета, найбільша в країні нафтовидобувна компанія, по суті, всі попередні роки перебувала під операційним контролем «Привату». Тепер можна очікувати повернення державі втраченої ролі першої скрипки.

Сприяти цьому буде відсторонення від впливу на нафтову галузь колишнього міністра енергетики Юрія Бойка - його підвищення до посади віце-прем'єра в даному випадку не більш ніж орден Банної Пов'язки на груди весільному генералові. З Юрієм Анатолійовичем акціонерам «Привату» завжди вдавалося досягти потрібних для себе домовленостей.

Швидше за все, з нинішнім міністром Едуардом Ставицьким це не пройде. З однієї простої причини: він розглядається експертами як «сімейна» людина.

У такому випадку, втративши пільговий доступ до нафтовидобутку і відчуваючи проблеми зі збутом (пресинг мережі АЗС), І.Коломойський від НПЗ відмовиться вже сам. За непотрібністю. Так що фінансові труднощі футбольних клубів з «приватівського» пулу - лакмусовий папірець ситуації в цій бізнес-імперії.

SOS від Фірташа

Але якщо проблеми у І.Коломойського цілком прогнозовані і є наслідком його «помаранчевої» орієнтації в українській політиці, то неприємності власника холдингу Group DF Дмитра Фірташа і його групи впливу в якійсь мірі виявилися несподіваними.

Напевно, навіть для самого Д.Фірташа. Зовсім недавно ця група на рівних боролася за лідерство в правлячій Партії регіонів з самим власником холдингу SCM Рінатом Ахметовим. А тепер її представникам залишається тільки ностальгічно зітхати про славні добрі часи в 2010-2011 рр., коли, здавалося, вся Україна була біля ніг.

Про те, що ситуація змінилася, стало зрозуміло ще до осінніх парламентських виборів, коли у Group DF раптом зірвалася операція з придбання Лисичанського нафтопереробного заводу, що належить російсько-британській корпорації ТНК-ВР.

Луганський губернатор Леонід Пристюк в кінці вересня навіть встиг оголосити про прихід нового власника на НПЗ та відновленні його роботи з кінця жовтня - початку листопада 2012. Тоді з посиланням на джерела, близькі до переговорів, і просочилася інформація про те, що новим власником став Д.Фірташ.

Враховуючи його інтерес до нафтопереробки (раніше була досягнута домовленість про спільне з групою компаній «Континіум» Ігоря Єремеєва відновлення роботи Херсонського НПЗ), ніхто особливо не здивувався.

Але трохи пізніше з'явилася нова інформація: Д.Фірташ від переговорів з ТНК-ВР відсторонений, тепер мова йде про продаж підприємства структурам, пов'язаним з «Сім'єю». Знову ж таки, ніхто особливо не здивувався: присутність спочатку кременчуцького ПП «Лівела», а потім харківського ТОВ «Газ Україна 2009» на оптовому ринку нафтопродуктів доводить наявність у «Сім'ї» свого інтересу в даному секторі.

Як би там не було, факт залишається фактом: НПЗ у Лисичанську продовжує стояти. А у Д.Фірташа і тих, хто за ним стоїть, з'явився привід для невдоволення Папою. Пізніше, коли було сформовано новий уряд М.Азарова, приводів стало більше.

Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський в ході поствиборчою перезавантаження владної вертикалі взагалі випав зі складу Кабінету міністрів, а Ю.Бойко, як вже зазначалося вище - з крісла глави Міненерговугілля. Таким чином, із значущих фігур цієї групи впливу при владі втримався тільки керівник президентської адміністрації Сергій Льовочкін.

Тим часом на допомогу Е.Ставицького з Нацбанку підтягнувся ще один старий знайомий А.Януковича. Підкріплення в особі призначеного першим віце-прем'єром Сергія Арбузова виявилося вагомим не лише в прямому, а й у переносному значенні.

Зокрема, йому прем'єрським дорученням від 4 січня довірено займатися аналізом (читай: узгодженням) фінансових планів держпідприємств. А це в першу чергу такі структури як НАК «Нафтогаз України», НАЕК «Енергоатом», «Укрзалізниця», «Укравтодор».

Сказати, що це жирний шматок - значить нічого не сказати. Можна лише відзначити, що тільки на «Нафтогаз України» припадає близько 30% від усього обсягу держзакупівель в Україні. І тепер через повноваження за погодженням фінпланів ці ресурси переходять під контроль «Сім'ї».

Поки це контроль стратегічний, а не операційний. Але тепер це лише питання часу. І в будь-якому випадку «Нафтогаз» перестав бути індивідуальним «пасовищем» для групи Д.Фірташа.

Хоча його фірма «Зангас НГС» і отримала в грудні контракт на модернізацію ділянки довжиною 27 км магістрального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород» у Вінницькій обл. на 235 100 000 грн. А міністр Е.Ставицького днями заявив, що звільняти Євгена Бакуліна (креатура Ю.Бойко) з посади голови «Нафтогазу» Кабмін не має наміру.

Правда, дуже часто все в Україні відбувається не у відповідності із заявами високопоставлених чиновників, але з точністю до навпаки. Наступним кроком по зміцненню «сімейного» контролю над держфінансами став намір Міністерства доходів і зборів О.Клименко зайнятися адмініструванням сплати підприємствами і приватними підприємцями єдиного соціального внеску (ЄСВ).

Зараз цим займається Пенсійний фонд України, який знаходиться в управлінні Міністерства соціальної політики. Але частина коштів від ОСВ йде ще у три загальнообов'язкові фонди державного страхування на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності та нещасних випадків на виробництві.

Вплив на ці три фонди, оборот кожного з яких обчислюється мільярдами гривень (всього 22,8 млрд грн. За 2011 р.) Д.Фірташ має через Конфедерацію роботодавців України, яку очолює. Її представники входять до наглядової ради всіх трьох фондів.

Тобто контроль тут непрямий, але він присутній. Після того, як наповненням бюджету фондів почне займатися «сімейний» міністр О.Клименко, цей контроль втратить своє значення. Залишається лише нагадати, що попередній глава Мінсоцполітики Сергій Тігіпко з 2010 примкнув до С.Льовочкін, однією з ключових фігур групи впливу Д.Фірташа.

Зараз він перебуває у почесному засланні в стінах Верховної Ради (сам, щоправда, там практично не буває, що зайвий раз доводить примусовий характер його депортації з Кабінету міністрів). А міністерство очолила Наталія Королевська, яка не має відношення до групи Д.Фірташа.

Так що і тут його явно і досить рішуче відсунули представники «сімейної» команди.

Характерно, що останнім часом Д.Фірташ публічно скаржився на неповернення ПДВ своїм хімічним підприємствам, в т.ч. Сєверодонецькому «Азоту» та горлівському «Стиролу». І заявляв про численні перевірках своїх заводів контролюючими органами. Це ніяк не вписується в образ наближеного до влади олігарха.

Ще один цікавий штрих: представляючи на одному із січневих засідань Кабміну законопроект про трансферне ціноутворення, О.Клименко в якості підприємств, які ухиляються від сплати податків за допомогою даного механізму, назвав феросплавні заводи І.Коломойського і хімзаводи Д.Фірташа.

Не те щоб він звинуватив чесних платників податків у неіснуючих гріхах. Але показовим є сам факт, що в одному ряду з опальним Коломойським був згаданий і власник Group DF, до недавнього часу один з фаворитів Папи.

Тим часом глава фіскального відомства нічого не сказав про те, як з трансфертними цінами йдуть справи в такій ключовій галузі економіки, як металургія. І зовсім не тому, що про це нічого сказати.

Раніше для наближених і просто лояльних до нинішньої влади представників великого бізнесу «пряником» була можливість взяти участь у приватизації державної власності. Тепер, коли січневим указом В.Януковича цей «напрямок реформ» закріплено за С.Арбузовим, така перспектива стала вельми туманною.

Зазначені чинники формують протестні настрої серед більшості олігархів. Вони будуть наростати в 2013 у міру посилення фіскального тиску і рейдерства під прикриттям органів державної влади.

http://www.ostro.org/general/politics/articles/413875/