Олег Кузан

І хто вони після цього?

"Українська опозиція виставить трьох кандидатів у перший тур президентських виборів 2015 року. Той, хто з опозиціонерів вийде у другий тур – отримає підтримку всіх опозиційних сил країни."
Таку заяву зробив лідер парламентської фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк, відповідаючи на саміті у Вільнюсі на питання журналістів, повідомляє РИА «Новости».
Останнім часом багато йдеться про недовіру до політиків, про суперечності між ними і громадянськими активістами. Недовіра таки є, і було б недоречним це заперечувати. Хоча загалом для успіху справи вони мали би взаємодіяти між собою як дві частини загального механізму того, що називається громадянським суспільством. Більше того – тільки така взаємодія є сьогодні запорукою успіхів опозиційно-демократичного руху в нашій країні. Недаремно частина експертів та дописувачів говорять про «антиполітичну» риторику, як про технологію влади. Щось в цьому таки є, але основна причина лежить в іншому. В один момент нашої «незалежної» історії дороги партій і громадських активістів стали розходитися, а з часом і лягати на зустрічні курси. І ось «політики», а радше лідери політичних партій, зовсім перестали зважати на думку активних громадян. Хоча там, де трохи зважали ( зокрема, частково об’єднавши зусилля на минулих парламентських виборах) – досягали успіху.
Здавалося б зараз, коли українці масово вийшли на майдани на заклик не політиків, а студентів і журналістів кількостю, недосяжною для «партійно» організованих мітингів, коли серед мітингуючих все більше незадоволених «реєстовою» опозицією голосів, деякі лідери мали б відчути тривожний дзвінок. Але ж ні – Яценюк у Вільнюсі заявляє, що опозиція у першому турі висуне трьох кандидатів. А там де три – там точно п’ять а то і всі одинадцять. Бо як можна трьом, то чому зась іншим – ці ж бо троє не священна каста, (хоча вони так себе уявляють) що їм хтось повинен поступатись. Водночас, кожній тверезій голові зрозуміло, що подолати сьогоднішній режим можна тільки тісно скоординованою роботою всіх праце- чи боєздатних структур і окремих осіб. Яку, до того ж, треба довго готувати. Хтось сподівається, що вибори будуть чесними.? Тож без підтримки організованого громадянського суспільства, згуртованого єдиною мобілізаційною структурою, у цього режиму виграти неможливо. ЧИ МОЖЕ НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ВИГРАВАТИ?
Сьогодні сотні тисяч наших громадян піднялися, ризикуючи навчанням, роботою,своїм бізнесом, кар’єрою, здоров’ям, можливо – свободою і життям – тобто свідомо пішли на жертви, а ви, дорогі наші, на яку пожертву готові? Невже можна ставити на шальки терезів кілька пунктів ваших особистих чи партійних рейтингів і долю цієї країни? Невже історія нас нічого не навчила? Якщо ні – не питайте чому майдани не хочуть політиків.