Олег Покальчук

Янукович - дивне знаряддя Бога

Я думав, що Янукович це таємний агент опозиції. Полковник Редль, майор Вихор, Штірліц, Червона Капела, подружжя Розенбергів і операція «Валькірія» плачуть від заздрості. Ще в понеділок я з погано прихованим роздратуванням констатував загострення взаємоусобиць партійців, що розгорався як конфлікт між громадськими організаторами і партійними лідерами, та інш і ознаки сумного сповзання в канаву 2004 року.

Потім зрозумів, що він - інструмент більш значних сил. Як людина релігійна, він напевно просив про це Всевишнього, і йому, відповідно, далося.

Віктор Федорович зробив неможливе. Вчорашньої ночі він перетворив нуднуватих і незграбних лідерів найрізноманітніших опозиційних партій у сильних і мужніх людей, що здійснюють яскраві громадянські вчинки. Які вони б не були насправді, в цій ролі вони не просто відчули себе значнішими, і нарешті відчули, чого саме хочуть від них люди.

Не керівництва, а участі та прикладу.

Янукович пробудив сумнів у силовиках - я не буду писати про совість, я не в курсі, і я не ліберал. Але будь-який командир і навіть курсант, який вивчав ази тактики, зрозуміє, що, як мінімум - така швидкість мобілізації громадян, їх самовідданість, поправка на віковий, статевий та інший ценз говорить про те, що політруки і комісари їм нахабно брешуть про причини того, що відбувається.

Президент створив і фактично випестував кийками і ніжно вигодував газом - не сотні і тисячі, а ціле покоління молодих людей, які отримали унікальну історичну можливість проявити героїзм, відвагу і самопожертву.

Він відкликав із запасу моє недоарештоване і недобите покоління, яке вже починало думати. що в безнадійні і страшні 70-ті ми, одинаки, вели себе нерозумно і наївно. Що це нікому не було потрібно і не буде потрібно ніколи. Що естафета втрачена.

Президент повернув людям повагу до Церкви, яка вже починала перетворюватися на збіговисько лицемірних хабарників, і тут якесь чудо повернуло справжніх пастирів з апостольських часів, і вони стали серед гнаних. Воістину знаряддям Провидіння може послужити все що завгодно. У Бога неабияку почуття гумору. І ще - один бородатий абрек на Кавказі мені якось сказав фразу, сакральний зміст якої знову читаємо сьогодні: «Бог добрий, він любить карати».

Будь який шторм колись проходить, на березі залишається сміття і водорості, які через деякий час погано пахнуть. Але досвід боротьби з хвилями вже не дінеться нікуди.

Вночі побачимося.

Ресурс «Хвиля»