Анатолій Романюк

Я разом з моїми колегами, журналістами, письменниками, науковцями, іншими представниками інтелігенції оприлюднили звернення «До Громадян України та Президента України Віктора Януковича», в якому закликаємо співвітчизників задуматись над долею Юрія Луценка і підтримати ідею прохання про його помилування.

У цьому зверненні до глави держави ми просимо Віктора Януковича виявити гуманізм і помилувати політичного в’язня Юрія Луценка. Наша позиція викликала різні реакції, в тому числі і осуд. «Перед ким ви плазуєте?» - запитує засновник сайту durdom.in.ua Роман Шрайк.

Спробую пояснити свою позицію.

Це добре, коли у  суспільстві існують різні підходи до  одного і того ж явища, зокрема і у політиці. Це дає можливість краще зрозуміти проблему та, можливо, знайти оптимальний варіант вирішення її. На жаль, не завжди ми говоримо про сутність проблеми, часто прагнемо замінити аналіз емоційною оцінкою. В зв’язку з цим дозволю собі одну методологічну ремарку. В Україні політика – це виключно боротьба за владу і утримання її. Та сторона, яка бореться за владу, є «білою і пухнастою», а та, яка знаходиться при владі, - чорною. Відповідно, для політичних акторів вигідно, щоб і суспільство сприймало всі події у чорно-білому варіанті. Тоді  у громадян не мають виникати питання щодо цілей, методів діяльності політиків, не мають поставати питання і щодо відсутності результатів суспільного розвитку. А відповідно - ніхто не ставитиме питання про відповідальність політиків, які нічого не можуть/не хочуть робити.

У демократичних країнах світу політика розглядається як захист відмінних суспільних інтересів. У результаті цього сутність політики полягає у компромісі. Політика – це мистецтво компромісу, який відображає інтерес більшості. Одночасно політика спрямована на захист прав меншості. Власне, з цієї точки зору  хотів би, щоб ми подивилися на гостру проблему, яка існує в нашій політиці, - зокрема на «проблему Луценка».

Особисто я не знайомий з Юрієм Луценком. Не у захопленні від того, як він працював на посаді міністра внутрішніх справ. Але з великою повагою ставлюся до цієї людини, спостерігаючи за тим,  як гідно поводиться, будучи ув’язненою за політичними мотивами. Луценко проявляє гідність, стійкість, своєю поведінкою викликаючи захоплення і повагу. Сьогодні, коли цей політик є серйозно хворим, коли його життю загрожує перспектива стати інвалідом або взагалі відійти в інший світ, постає питання: як  повинен ставитися до цього як громадянин? Що можна зробити для облегшення його долі? Бо якщо Юрія Луценка, не дай Боже, не стане – відповідальність за це лежатиме не тільки на владі, яка кинула його за ґрати, а й на опозиції, яка призвела до конфронтаційної ситуації. Лежатиме ця відповідальність і на кожному з нас, хто палець о палець не вдарив, щоб звільнити Юрія!

Мені видається, що сьогодні є чотири варіанти розвитку подій довкола Луценка.  Перша – екс-міністрові оголосять амністію, і він вийде на волю. Але для амністії потрібно прийняти закон – це компетенція депутатів парламенту, президента, тощо.  Другий варіант – революція. Звільнити Луценка революційним способом також наразі не можемо. Третій варіант – ми можемо сприймати ситуацію з Луценком як чергове телевізійне шоу. Був такий американський фільм: на волю випускають приречених, яких мають вбити.  І глядачі спостерігають на екрані, скільки часу можуть залишитися живими ці люди, які знають, що будуть убитими. Так само і ми опинилися в ситуації шоу. Дивимося на Луценка, кажемо: так, він герой, поводиться гідно, але він, як у тому фільмі, має загинути?..

Четвертий варіант  – помилування людини, яка засуджена несправедливо, але яку (в силу політичного протистояння) ніхто з тюрми не випустить. Тому, якщо існує шанс через наше звернення домогтися помилування, в результаті чого людина залишиться живою – цей шанс, на мою думку, треба використати!

Можливо, існують інші варіанти, з допомогою яких можна досягнути цієї поставленої мети. Давайте їх обговорювати! - щоб вибрати найоптимальніший шлях для звільнення Юрія Луценка та Юлії Тимошенко. Якщо цього не робити – тоді отримаємо розвиток ситуації за третім сценарієм. Реалізація такого сценарію, можливо, дасть підстави окремим політикам говорити про героїзм, необхідність наслідування (кожен може самостійно намалювати сценарії «використання  портрета героя»). Але такої людини, як Юрій Луценко, не дай Боже, вже не буде...

І наостанок - щодо боротьби. Для цього існують інші майданчики і майдани, форми і методи.

www.wz.lviv.ua/blogs/anatolij_romanjuk