www.ji-magazine.lviv.ua

Олексій Блюмінов

Я ще задовго до Мюнхена констатував, що за наявності на українській політичній сцені нинішнього складу акторів, вирішити кризу всередині країни в рамках якогось національного діалогу вже практично неможливо. Країна втратила міжнародну суб'єктність і звідси випливає нинішня українська альтернатива: або повноцінна революція, або зовнішній арбітраж, коли Заходу набридне бардак у його кордонів, і він виступить як примирювач недієздатних українських еліт.

Обриси такого замирення можна було побачити вже за підсумками саміту «Росія - ЄС» у Брюсселі, де сторони домовилися про перетворення України на повноцінний лімітроф, буферну зону, протекторат над яким будуть здійснювати як ЄС так і Росія. При цьому Росії «віддали» український ринок газу, а значить, в ЄС не будуть піднімати такі делікатні теми як «третій енергопакет» та інші, так само як і оскаржувати законність газових угод як 2009 так і укладених 17 грудня минулого року. Натомість ЄС отримає доступ до українського внутрішнього ринку шляхом підписання угоди про зону вільної торгівлі з ЄС.

У підсумку інтереси двох зовнішніх спонсорів будуть врівноважені. У Росії звичайно, судячи з незадоволеного тону Лаврова і Пушкова, хотіли б більшого, але судячи з відсутності активного втручання в українські справи, розуміють, що зараз руки у них сковані і цей раунд вони програли.

Тепер питання політичне. Підсумки мюнхенській конференції народили нову « мюнхенську змову». Суть її полягає у переформатуванні парламентської більшості та поверненні Конституції в редакції 2004 року. Цей фінт повинен створити основу під формування коаліційного уряду, на голову якого номінують Петра Порошенка. Причому, Захід штовхає опозицію до негайного формування нового уряду на паях з ПР під прапором «національного порятунку». Також Захід не наполягає на дострокових президентських виборах. Це лише один з варіантів, якщо опозиціонери зуміють дотиснути ПР.

Так що доля Януковича - під питанням. Я так розумію, що йому пропонується досидіти з урізаними повноваженнями до чергових виборів у 2015 році і потім поступитися місцем кандидатові, якого узгоджено підтримає як нинішня опозиція так і «олігархічна» частину ПР. Таким чином, на думку західних «архітекторів» нового політичного режиму в Києві буде створено надійний фундамент для діяльності нового уряду, який більше не буде жити під загрозою втрати двох-трьох голосів у парламенті, на яких тримається хитка більшість.

Інша справа, що всі ці розрахунки виглядають по воді писаними, оскільки невідомо, як поведе себе Янукович, наскільки сильно він буде чинити опір такому сценарію. Навіть якщо такий варіант втілиться в життя, зовсім не факт що переможці не посваряться між собою через три-чотири місяці (їх помаранчевим попередникам знадобилося для цього сім місяців) і Янукович, який зберігає навіть за Конституцією 2004 року контроль над армією, спецслужбами і губернаторською вертикаллю не спробує повернути собі колишні позиції. Адже новий уряд неминуче зіткнеться з жорсткою бюджетною кризою, відсутністю грошей на оплату за рахунками за російський газ а у разі, якщо МВФ таки дасть кредит, то умовою його надання буде підвищення цін на газ для населення. Кращого базису для спроби реваншу Януковича наступної весни придумати важко.

Нарешті, не можна скидати з рахунків фактор Майдану і його «польових командирів». Вони будуть грати роль у великій політиці, стануть свого роду комісарами в датчику випадкових чисел, роблячи їх ще більш випадковими. Відкласти вибори президента на 2015 рік - найгірше, що можна придумати в цій ситуації.

Якщо нинішні опозиціонери плюс Порошенко не втримають контроль над ситуацією, Янукович, який згуртує навколо себе спраглий реваншу Південний Схід навесні наступного року зіткнуться з ще більш потужним, злим і націоналістичним Майданом, першу скрипку в якому будуть грати вже не Яценюк з Кличком, а хтось на кшталт «Правого сектора». І тоді питання про розкол України може постати знову.

Так що за фактом нинішній план врегулювання при найближчому розгляді зовсім не виглядає таким вже безризиковим, як думають його автори. Швидше він породить нові проблеми, ніж вирішить старі. На мою думку без швидкого  три-п'ять місяців) проведення дострокових президентських виборів і усунення фактора Януковича з публічної політики всі плани українського примирення будуть не більш ніж спробами загнати хворобу всередину, відстрочити новий вибух в майбутнє.

Ресурс  "Хвиля "  http://hvylya.org/