Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

В ім’я майбутнього

Українці і поляки готові визнати правду про минуле

Львівська газета 8 липня 2003 (№ 200) http://www.gazeta.lviv.ua

РОБОЧИМ групам українського та польського парламентів вдалося узгодити текст заяви щодо подій 60-річної давності на Волині. У четвер Верховна Рада і польський Сейм планують одночасно проголосувати за цю заяву, ознаменувавши таким кроком акт примирення між українцями і поляками за взаємні кривди.

Сама ідея спільної заяви з’явилася досить давно, проте лише нині вдалося кінцево узгодити текст, забравши з нього всі провокаційні моменти, які дратували й українців, і поляків. Найбільше дискусій точилося щодо вибачення, якого вимагала польська сторона. Українські парламентарі, у свою чергу, резонно зауважували, що в такому випадку мали б бути вибачення і з боку поляків – і за ті ж події на Волині, і за сумнозвісну операцію “Вісла”. На думку багатьох оглядачів, в ідеалі заява мала містити формулу: “Вибачаємо і просимо вибачення”.

Проте проект заяви двох парламентів не містить ані слова про вибачення. Це, зрештою, підвищує її шанси бути прийнятою. Ще до оприлюднення тексту документа лідер КПУ Петро Симоненко заявив, що коли в тексті залишать слова про вибачення українського народу за волинську трагедію, комуністи за неї не голосуватимуть. На його думку, депутати не погодяться на таке формулювання, оскільки “український народ не є причетним до цих подій. Це зробили окремі політики за домовленістю з фашистами, про що свідчать документи Нюрнберзького процесу”. Схожу позицію зайняли й інші фракції опозиції.

– Парламент, очевидно, проголосує за такий текст ухвали, – вважає нардеп Тарас Стецьків. – Остаточне рішення більшість фракцій прийме в середу.

У середу визначатимуться і депутати польського Сейму. На думку депутата Сейму Марека Кухчинського, шанси схвалення польською стороною спільної заяви є досить великими.

– Ми розглядатимемо два проекти заяви, – розповів пан Кухчинський “Газеті”. – Один, внутрішній, підготовлений фракцією “Право і Справедливість”, говорить про “геноцид” і містить слова засудження. Інший – спільна заява Сейму та ВР. Думаю, приймуть саме варіант спільної заяви.

За словами Марека Кухчинського, формулювання цієї заяви цілком задовольняють польську сторону. “Насправді вибачень від українців вимагає лише частина польських політиків”, – підкреслив він.

Учасник української робочої групи з підготовки заяви нардеп від БЮТ Андрій Шкіль повідомив “Газету”, що цей документ народні обранці побачать або у вівторок, або вже у сесійній залі. “Вона коротка і не потребує багато часу для вивчення”, – зазначив він і додав, що голосуватиме “за”.

– Я твердий прихильник цієї заяви, – заявив пан Шкіль. – Зрозуміло, там є драстичні для українського серця моменти, але їх не уникнути у двосторонній заяві. Проте з неї вилучили всі згадки про УПА, лише завуальовано вказали – “військові формування українців”, не зазначили років подій.

А найголовніше – у тексті заяви немає слів про вибачення, що викликало найбільше занепокоєння українського суспільства. “Є лише визнання взаємних убивств, – наголосив депутат. – Нам вдалося уникнути появи таких визначень, як “злочини”. У тексті не залишилося й сліду від юридичних термінів, які мали б небажані наслідки для України”.

Водночас А.Шкіль підкреслив, що в цій ситуації “компромісу не знайти, доки не буде чіткої позиції Української держави. А вона досі не може визначитися зі статусом ветеранів ОУН-УПА. Польща – національна держава, Україна – антинаціональна”.

Текст заяви дозволяє сподіватися, що у четвер її схвалять, і ми матимемо першу офіційну позицію України щодо подій на Волині. Це особливо важливо, зважаючи на те, що 11 липня президент України зустрінеться на Волині з польським колегою. Тому заява парламентів, яку, віримо, схвалять у четвер, у якій справді зроблено все можливе, аби застерегти позиції й українців, і поляків, у якій кажуть про трагедію, але не тицяють: “Ти винен!”, стане добрим фундаментом, на якому колись відбудеться справжнє порозуміння і щире, а не деклароване вибачення один перед одним. І саме тоді, очевидно, прийде час сказати: “Пробачаємо і просимо пробачення”.

Олег Базар

Проект спільної заяви українського та польського парламентів щодо 60-річчя подій на Волині

“60-та РІЧНИЦЯ трагедії польського населення на Волині і в Галичині періоду німецької окупації схиляє до роздумів про минуле і майбутнє польсько-українського сусідства. Трагедію поляків, яких убивали і виганяли з місць їхнього проживання збройні формування українців, супроводжували рівно ж страждання українського мирного населення – жертв польських збройних акцій. Ці події були трагедією для обох наших народів.

Убитим і загиблим на Волині та Галичині належить пошана і пам’ять. Схиляємо голови перед невинними жертвами. Не може бути виправдання терору, насильству та жорстокості. Правда про ті драматичні роки є болючою для всіх. Однак поляки й українці повинні її пізнавати.

Правда, хоч і найсумніша, є необхідною для побудови тривалого порозуміння. Болючий досвід повинен бути для нас також джерелом роздумів про те, що ненависть і конфлікти між нами використовували наші супротивники, а ми завжди на цьому втрачали.

В історії Європи є багато прикладів національної ворожнечі, війн, крові та жорстокості. Але водночас є приклади поєднання і порозуміння народів, які хотіли та змогли подолати навіть найскладніше минуле. Моральним обов’язком тих, совість яких і надалі зворушує трагедія 60-річної давності, є заклик до поєднання наших народів в ім’я майбутнього, в ім’я спільної мети. Нехай уміння вибачити стане фундаментом кращого майбутнього, добросусідства й українсько-польської дружби”.