Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

Хто підставляє "Нашу Україну"?

http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=9226

Антін БОРКОВСЬКИЙ

З наближенням сумних роковин українсько-польського конфлікту на Волині 1943 року активізується діяльність з вшанування жертв трагедії, позаяк такі були з обох боків. Активнішими та організованішими виявляються поляки, які краще сформували громадську опінію своєї країни. Польське суспільство надзвичайно болісне реагує на цей конфлікт, який щораз більше стає перевіркою на зрілість та толеранцію України у взаєминах двох народів. За великим рахунком перед Україною вкотре постають питання: "Чи прагне вона жити за європейською ліберальною шкалою вартостей? З ким вона прагне будувати своє майбуття -- з Росією чи з Польщею?"

Для спільного аналізу тих трагічних подій воєнного періоду 11-12 квітня 2003 р. у Національному університеті "Острозька академія" було проведено українсько-польський експертно-журналістський форум на тему "Події на Волині: як жити з цим тягарем?". Напередодні форуму трагічно загинув Сашко Кривенко, який був одним із ідейних натхненників та співорганізаторів цієї зустрічі, яка стала не суто науковою конференцією, а радше намаганням досягнути порозуміння між журналістами, науковцями, громадськими діячами та політиками двох країн.

У перший день із доповідями виступили фахівці з проблематики українсько-польського протистояння на Волині Ґжеґож Мотика (Польща) та Ігор Ілюшин (Україна). Вони висвітлили різні методологічні підходи до тлумачення подій, назвали основні причини, що призвели до різанини, та встановили приблизну кількість жертв. Йдеться про цифру від 60 до 100 тисяч загиблих з обох боків. Такі великі розбіжності пов'язані зі складністю підрахунку загиблих та тих, хто був змушений переїхати до інших районів Польщі чи Совєтського Союзу. Історики намагались, не вдаючись до емоцій, з'ясувати перебіг подій та встановити сили, що брали участь у відкритому збройному протистоянні, найбільше в якому постраждало мирне населення, зокрема жінки та діти.

Про волинський конфлікт було вже багато написано і, безперечно, напишуть ще більше. Проте маємо пам'ятати про висновки істориків, що трагедія польського населення на Волині справді мала місце, і жертви були з обох боків. Щоправда, поляків загинуло значно більше, а розпочали збройне протистояння українці. Але не все так просто -- перед тим була жорстка колонізація "кресів" зі значними утисками місцевого православного населення.

Проте другий день роботи форуму був значно пожвавлений малозрозумілою присутністю осіб, вірогідно запрошених народним депутатом України Червонієм. Ранковими вулицями невеличкого Острога провели погано організовану колону, що буцімто претендувала на парамілітарність. У порівнянні з добре вишколеними загонами УНСО, ця жменька підлітків та дітей у маскувальних одностроях, яка не в ногу крокувала під барабанний дріб, викликала лише відверте глузування присутніх. Щоправда, можливо, цього якраз і домагалися організатори цієї атракції, якими попередньо були наклеєні агітки від імені рівненських громадських організацій з вимогами, аби Польща покаялась?

Роботу другого дня форуму відкрили виступи Андрія Павлишина (Україна) та Боґуміли Бердиховської (Польща), які аналізували висвітлення українсько-польського конфлікту в польській та українській пресі. У своєму виступі Боґуміла Бердиховська зачепила проблему журналістської відповідальності, зокрема, як журналісти витлумачать у мас-медіа послання цього зібрання, чим Форум стане для них -- намаганням досягнути порозуміння у спільній польсько-українській трагедії чи приводом запустити до телеетеру ксенофобський фарс провокаційного характеру.

Після того як частина присутніх від'їхала на похорон О.Кривенка, нагнітання антипольських настроїв активізувалося.

Після виступу народного депутата України Червонія (фракція "Наша Україна") постає питання: кому вигідне замовчування волинської трагедії, фальшива інтерпретація її та нагнітання антипольської істерії, що може призвести до антиукраїнського дисбалансу в польській зовнішній політиці? Сумнівно, аби це було пов'язано лише з недостатньою обізнаністю чи ура-патріотизмом. Сумнівно, аби фракція "Наша Україна" мала потребу ототожнюватись з противниками україно-польського порозуміння. І навряд чи фракція одного з кандидатів у наступних президентських перегонах потребує налаштованої проти нього Польщі.