повернутися Ї: дискусія

Написати відповідь
Інші матеріали на цю тему

Незагоєна рана Волині

Цього року відзначаємо сумні роковини - 60 років Волинської трагедії, що лишається незагоєною раною. Ця трагедія забрала десятки тисяч людських душ, - значних людських втрат зазнали як поляки, так і українці.
У 1943 році на територіях окупованої нацистськими військами Волині вибухнув кривавий україно-польській конфлікт. За умов воєнної ситуації досить лише іскри, аби вибухнула кривава різанина. Певні політичні сили вирішили приборкати цю стихію і водночас використати її для досягнення своїх цілей. У тому числі була задіяна мережа ОУН. В умовах окупаційної непевності почали стихійно створюватись загони самооборони, які з часом трансформувались у парамілітарні збройні структури. Набуття масовости цим рухом призвело до розширення ареалу конфлікту і до росту числа жертв з обох боків. Якнайчастіше жертвами цього конфлікту ставало неозброєне цивільне населення. Загострювала конфлікт участь совєцьких партизанів.
60 років, що минули після кривавої трагедії не могли вгамувати болю втрат. Кожна жертва протягом усіх тих років залишилася зі своїм баченням трагедії і своїм горем. Настав час припинити конфронтаційне протистояння і спробувати виробити спільну візію подій на Волині.
Світла пам’ять трагічним жертвам ворожнечі.


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
з приводу 60-річниці збройного українсько-польського конфлікту на Волині

Українсько-польські відносини впродовж своєї тисячолітньої історії пережили декілька драматичних і навіть трагічних моментів. Проте, в пам’яті нинішніх поколінь чи не найболючішою травмою залишається братовбивчий польсько-український збройний конфлікт 1943 року на Волині, коли здетонували міни сповільненої дії українсько-польської історії.

Затиснуті в ідеологічних лещатах комунізму, обидва наші народи були позбавлені можливості вести чесний і відвертий діалог щодо згаданих подій, який спирався б на конкретні факти історії. Огульне засудження комуністичною пропагандою національно-визвольних змагань українців, зокрема діяльності ОУН і УПА, було лише інструментом тотальної совєтизації українського народу, а не іспитом його сумління. Поляки можуть це зрозуміти, оскільки самі, хоч і меншою мірою, пережили таке ідеологічне спотворення історії щодо Армії Крайової. Сьогодні, 60 років опісля трагічних подій на Волині, такого іспиту сумління не оминути.

Це була війна, про яку ідеологи знають більше, ніж історики. Однак достовірні факти, документи і свідчення можуть суттєво спростувати викривлені чорно-білі картини минулого. Дух правдивої історії не терпить таких чорно-білих інтерпретацій, коли з одного боку бачать тільки героїв, натомість з іншого – лише злочинців.

Проте, хоч якими ретельними будуть дослідження істориків, фактологічна правда – це лише половина справи. Навіть найнезаперечніші факти, якщо вони ляжуть на ненависницьку основу душі, стануть джерелом нової незгоди й нових історичних порахунків. Тому ми закликаємо обидва наші народи у сповідальному акті сумління знешкодити у своєму серці зерна ворожнечі, визнаючи цим самим нашу віру у вищу правду любові.

Нам близькі слова Президента Польщі Алєксандра Квасьнєвського, що “глибока людська формула ‘вибачаємо і просимо вибачення’ має сенс навіть тоді, коли над кимось не тяжіє безпосередня відповідальність за те, що відбувалося в минулому”. Тому ми, підписані тут українці, зважуємося на те, щоб цим своїм словом промовити водночас і до наших краян, і до польського народу.

Ми схиляємо голови перед тими українцями, які в роки воєнного лихоліття під тиском обставин і з власного вибору взялися за зброю, щоб захищати свою землю і свої родини. Ми визнаємо, що нинішню нашу свободу окуплено, зокрема, ціною їхніх великих жертв, і вважаємо, що українська держава ще не сплатила свій борг перед ними. І складаючи їм свою шану, ми просимо всіх учасників згаданих подій, які сьогодні ще серед нас, а разом з ними і все українське суспільство по-християнськи простити провини тих, хто з польського боку став причиною їхніх понівечених доль.

Водночас ми просимо вибачення у тих поляків, долі яких були понівечені українською зброєю, а в їхній особі – і в усього польського суспільства. Ми висловлюємо свій жаль, що цю зброю було спрямовано також і проти невинних і мирних польських родин, та визнаємо, що насильницьке усунення польського населення з Волині було трагічною помилкою. Сліпа помста завжди уневажнює лицарство зброї, перетворюючи військову сутичку на різанину. Ми переконані, що принцип колективної відповідальності усієї спільноти за вчинки її окремих членів не мають під собою ні євангельської, ні загальнолюдської леґітимації.

Хай же гріх братовбивства, що лежить на обох сторонах, буде відпущено Господом і відкуплено покаянням та щирим добросусідством обох народів.

Усе сказане не є спробою прикрасити нашу спільну історію: вона є і славною, і гріховною водночас. Ми також проти маніпулювання історичною пам’яттю заради короткотривалих політичних вигод. Поляки та українці й далі по-різному дивитимуться на свою спільну історію, і це нормально. Проте сьогодні нас турбує, як ми дивитимемось на наше майбутнє. Ми переконані: перепусткою до нового й мирного століття нашої історії може бути не сокира месника й не жало зловорожого слова, а людське серце, що вміє прощати і просити прощення.

Андрухович Юрій, письменник (Станіслав)

Білоножко Сергій, доцент кафедри всесвітньої історії Запорізького державного університету
Бобко Тетяна, аспірантка історичного факультету Запорізького державного університету
Богачевська Хомяк Марта, професор, доктор (Київ)

Борковський Антон, філософ (Львів)

Вакарчук Іван, ректор Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів)
Васьків Микола, докторант Запорізького державного університету

Возняк Тарас, філософ, головний редактор Незалежного культурологічного журналу “Ї” (Львів)

Гвоздик Василь, викладач кафедри новітньої історії Запорізького державного університету
Грабовський Сергій, заступник головного редактора журналу „Сучасність” (Київ)

Грицак Ярослав, директор Інституту історичних досліджень (Львів)

Гудь Богдан, директор Інституту Европейської інтеграції (Львів)

Друль Орест, шеф-редактор газети „Поступ” (Львів)

Задніпровський Олександр, доцент кафедри іторії України Донецького національного університету
Замятін Віктор, редактор відділу міжнародного життя газети „День” (Київ)

Зубрицька Марія, проректор з навчальної роботи Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів)

Ігнатуша Олександр, доцент кафедри історії України Запорізького державного університету
Казанова Оксана, асистент кафедри всесвітньої історії Запорізького державного університету
Коваленко Леся, науковий працівник Інституту релігії та суспільства (Львів)
Кривко Ірина, доцент кафедри історії Запорізького державного університету
Лосєв Ігор, доцент кафедри культурології Національного університету Києво-Могилянська академія (Київ)

Лях Катерина, аспірант кафедри новітньої історії Запорізького державного університету
Лях Сергій, професор, завідувач кафедри історії України Запорізького державного університету
Макаров Юрій, журналіст каналу „1+1” (Київ)

Максименко Сергій, директор Інституту Схід-Захід (Київ)

Мальський Маркіян, декан факультету міжнародних відносин Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів)
Маринович Мирослав, директор Інституту релігії та суспільства (Львів) Українського Католицького університету (Львів)

Матвієнко Анатолій, народний депутат України, голова Української республіканської партії „Собор” (Київ)

Мороко Валерій, доцент кафедри новітньої історії Запорізького державного університету
Нестеренко Людмила, доцент, завідувач кафедри всесвітньої історії України Запорізького державного університету
Нікольський Володимир, доцент кафедри історії України Донецького національного університету
Онуфрів Софія, перекладачка (Львів)

Павлишин Андрій, редактор відділу коментарів “Львівської газети”, голова Української Асоціації МА (Львів)

Павліченко Олександр, Директор Бюро інформації Ради Європи в Україні (Київ)

Павловський Борис, ст. викладач кафедри історії України Запорізького державного університету
Павлюк Святослав, старший координатор програми ПАУСІ (Київ)

Панкевич Богдан, Почесний Консул Королівства Нідерланди у Львові (Львів)
Парипа Петро, заст. головного редактора газети "Галичина" (Івано-Франківськ

Пірко Василь, завідувач кафедри Донецького національного університету
Пограничний Олесь, журналіст, секретар Польсько-Українського “Медіа Товариства”(Львів)

Пономарьов Віталій, філософ (Київ)
Попович Мирослав, філософ, директор Інституту філософії НАН України, академік, професор Національного університету Києво-Могилянська академія, кавалер Ордену НКЖ “Ї” (Київ)

Потятиник Борис, Львівський національний університет ім. І. Франка (Львів)

Прохасько Юрко, літературознавець, перекладач (Львів)
Расевич Василь, історик (Львів)

Рябчук Микола, письменник, культуролог, літературний критик (Київ)

Старовойт Олесь, керівник відділу новин „Львівської газети” (Львів)

Старух Олександр, доцент кафедри новітньої історії України Запорізького державного університету
Стріха Максим, письменник, доктор фізико-математичних наук (Київ)

Темірова Надія, доцент кафедри історіографії Донецького національного університету
Терно Сергій, ст. викладач кафедри історії України Запорізького державного університету
Турченко Галина, доцент кафедри історії України Запорізького державного університету
Турченко Федір, декан історичного факультету Запорізького державного університету
Усатенко Галина, Фонд "Європа XXI" (Київ)
Чабаненко
Віктор, професор, завідувач кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького державного університету
Чорновіл Тарас, народний депутат України (Львів-Київ)
Шиханов Руслан, доцент кафедри всесвітньої історії Запорізького державного університету
Шугалева Інна, аспірантка історичного факультету Запорізького державного університету
Яковина Микола, художник (Київ)