Редакційна заувага
Автором тексту Відкритого листа за створення Міжнародного центру зустрічей ім. Бруно Шульца є німецький кінорежисер Беньямін Ґайслер, автор перекладу з німецької - Юрко Прохасько. Редакція, поділяючи на загал ідеї, висловлені у листі, але не вважаючи його форму остаточною та найоптимальнішою, друкує текст листа для подальшої дискусії.

Відкритий лист за створення Міжнародного центру зустрічей ім. Бруно Шульца

(опублікований до 111-ї річниці з дня народження митця 12 липня 2003 р.)

Бруно Шульц, визначний польсько-єврейський ґрафік і письменник (його твори перекладено на понад 26 мов), серед жахіть німецької окупації 1941-42 рр. задля порятунку свого життя малював в зайнятій СС-івським зверхником з Відня Феліксом Ляндау віллі, в галицькому місті Дрогобичі, стінописи для його дітей.

Відкриття цих стінописів у лютому 2001 р. кінодокументалістом Беньяміном Ґайслєром, а також міжнародні суперечки, спричинені вивезенням частин сукупної композиції стінописів до Ізраїлю представниками меморіялу Голокосту “Яд Вашем”, підсилили зацікавлення цим ґеніяльним ґрафіком і письменником у цілому світі. Польськомовний Бруно Шульц з певністю належить до найвизначніших авторів 20 ст., водночас він є однією з трагічних жертв Голокосту.

Творчість Бруно Шульца є частиною культурного спадку реґіону в Середньо-Східній Европі, позначеного мінкою, нерідко високодраматичною історією.

Сьогодні Шульц є символічною постаттю, що поєднує в собі такі властиві для свого оточення баготокультірність і багатомовність із жахіттям винищення єврейства нацистівським терором. Ця доля – рівно ж як і Шульцова творчість – вимагають сьогодні не просто пошанування пам’яти, а й можуть бути шансом на майбутнє Історія і культурний спадок реґіону за кваліфікованого і дбайливого, скерованого в майбутнє догляду і належної презентації можуть поєднувати народи і злагіднювати конфлікти.

Відтак ця, вперше сформульована відкривачем стінописів ідея: створити в Дрогобичі міжнародний центр досліджень творчости Шульца і складної історії реґіону.

Центр зустрічей ім. Бруно Шульца мав би, з одного боку, стати осередком міждисциплінарних досліджень для істориків, літературознавців, митців, психоаналітиків, політологів тощо цього реґіону, а з іншого – місцем зустрічей зацікавлених осіб усіх національностей. При цьому особливу вагу матиме надання можливости нащадкам тих, хто внаслідок перебігу історії чи ідейних преференцій підпали під нищівний шал, можливости розвіяти ненависть і стереотипи і спільно скерувати погляд у майбутнє.

Історично значущий трикутник в північно-східному Передкарпатті, серед східно-галицьких нафтових родовищ України: Дрогобич – Борислав – Трускавець від травня 2004 р. опиниться на віддалі лише 70 км від зовнішнього східного кордону ЕС.

Перед Другою світовою війною Дрогобич був одним з найважливіших осередків єврейської культури в Східній Европі. В цьому містечку австрійської провінції Галичина 1892 р. народився Бруно Шульц. Він думав і писав польською, відхиляючи всі пропозиції виїхати з Дрогобича, бо відчував, що де-інде не зможе творити. 1939 р. населення Дрогобича складало 36 000 осіб, серед них 17 000 юдейської віри. В часі німецької окупації більшість євреїв були знищені в таборі смерти Белжець і в Броницькому лісі. До 1944 р. дожило тільки коло 400 дрогобицьких євреїв.

Але навіть сьогодні ще Дрогобич випромінює щось від хворобливої краси Шульцівських оповідань і рисунків. Місто і його околиці повні пам’яток минулого. З цієї місцевости походять, серед інших, визначний український поет Іван Франко, знаний єврейський маляр Маврицій Ґотліб, або ж чудовий польський поет Казімєж Вєжинський. Це свідчить про багатство і розмаїття того спадку, на який можуть покликатися дослідники. Водночас, Дрогобич є містом з відкритим для майбутнього університетом, що швидко розвивається.

Ми, ті хто підписалися, вимагаємо:

- щоби з огляду на історичне тло цей проєкт активно лобіювали уряди Німеччини, Австрії, Польщі, України та Ізраїлю;

- розпочати конструктивний діялог з меморіялом Голокосту “Яд Вашем” в Єрусалимі;

- щоби сукупна композиція стінопису Бруно Шульца була відновлена на місці свого виникнення, і в такий спосіб створена можливість для наукової і мистецько-історичної оцінки запропонованої Беньяміном Ґайслєром і підтвердженої прикладами робочої гіпотези про те, що в цьому творі йдеться теж і про зображення катастрофи дрогобицького єврейства.

Ми пропонуємо, щоби перелічені вище країни надали три 12-місячні стипендії особам, уповноваженим – у співпраці з Дрогобицьким університетом і в діялозі з визначними, міжнародно визнаними вченими – випрацювати і запропонувати наукові та економічні підстави для створення Центру зустрічей ім. Бруно Шульца. Конкретні заходи, що будуть запропоновані в цей перший період, повинні фінансуватися упродовж ще двох наступних років.

Орґанізаційно це означає:

1. Заснування юридичної особи (фундації) під міжнародним кураторієм, до якої входили би представники єврейської і не-єврейської української, польської і німецької культури, зацікавлених у багатокультурному спадкові Дрогобиччини. Державні установи і культурні товариства мали би бути залучені відразу від часу найперших приготувань. Підтримку з боку українського уряду цього проєкту, здійснюваного міською і обласною владами, можна буде легше і швидше досягти, бо справа охорони пам’яток і фінансування цього наміру буде в компетенції комунальних та обласних владних чинників.

2. Юридична особа або фундація здійснює дослідження і планування закупівлі нерухомости, де Центр зустрічей ім. Бруно Шульца знайшов би свій остаточний осідок. При цьому пріоритет мав би надаватися будинкові у Дрогобичі за адресою вул. Тарнавського, 14. Забезпечення інтересів мешканців цього будинку є при цьому неодмінною умовою. Придбати для них рівноцінні помешкання не повинно би становити труднощів.

3. При фінансуванні проєкту поряд із коштами для закупівлі цього будинку і квартир для його мешканців, а також для реставрації та впровадження в експлуатацію, слід мати на увазі також кошти утримання об’єкту (енергопостачання, опалення, водопостачання, вивезення сміття, охорона) і персоналу. Вже на першій стадії калькуляцій слід виходити з кількости принаймні 2-3 осіб (керівник із завершеною вищою освітою, розпорядник, консьєрж). За вимогою використання (змінні виставки, семінари, читання) кількість персоналу можна збільшити.

Внаслідок залучення Дрогобицького університету і місцевих культурних товариств їхні співробітники могли би брати участь у формуванні і здійсненні програми, що призведе до синерґетичних ефектів і зменшення видатків.

Підписали:
Ґюнтер Грасс, лауреат Нобелівської премії з літератури, Німеччина
проф. DrPhil Франк Ґольчевскі, відділення східноевропейської історії Гамбурзького університету, Німеччина
Беньямін Ґайслер, кінорежисер, відкривач стінописів Б. Шульца у Дрогобичі
Юрій Андрухович
Тарас Возняк
Тарас Прохасько
Юрко Прохасько
Ірина Магдиш
Григорій Грабович, головний редактор часопису «Критика» професор Гарвардського університету
Наталя Яковенко, професор НУ “Києво-Могилянська Академія”, Київ

Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник
Євген Захаров, Харківська правозахисна група, "Меморіял"
Марія Зубрицька, проректор Львівськго національного університету
Микола Рябчук, письменник, публіцист
Андрій Мокроусов, часопис "Критика" (Київ)
Володимир Кауфман, художник (Львів)
Володими Костирко, художник (Львів)
Юрко Кох, художник (Львів)
Тетяна Артушевська, Громадське Радіо, Варшава
Володимир Павлів, Радіо Свобода, Варшава
Віталій Пономарьов, Київ
Святослав Яринич, Київ
Володимир Щербаченко, голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії", Луганськ
Тамара Трацевич, голова Ради Центру Прав Людини "Древо життя", Харків
Марія Кривенко, письменниця, Львів
Галина Томків, Львів
Микола Яковина, перекладач творів Б.Шульца на українську, Київ
Iгор Кравцiв, газета "Молодий буковинець", Чернівці
Вадим Пелех, радiо "Буковина", газета "Доба", Чернівці
Ярина Боренько, Львів
Олесь Савенок, Інформаційно-консультативний жіночий центр, Київ
Олена Суслова, Інформаційно-консультативний жіночий центр, Київ
Андрэй Хадановіч, Менск, Беларусь
Олесь Пограничний, Львів
Андрій Садовий, директор інституту розвитку міста, Львів
Інна Булкіна, Київ
Мирослава Прихода, викладачка ЛНУ ім. І. Франка, редактор, Львів
Дмитро Редько, журналіст, політолог
Юрій Демкович, Львів
Олег і Зоряна Рибчинські, Львів
Орест Друль, Львів
Андрій Шкраб'юк, Львів
Артем Замоцний, німецький культурний центр Ґете-Інститут у Києві
Олег Хавич, Інститут розвитку м. Чернівці
Бранислава Стојановић, Белград
Володимир Федина,
Юрій Іванів, Львів
Кірыла Ільніцкі, Менск
Оксана Горелик, журналіст, Львів
Юлія Сердюкова, Міжнародний кінофестиваль "Молодість", Київ
Денис Іванов, Міжнародний кінофестиваль "Молодість", Київ
Марина Шух, Міжнародний кінофестиваль "Молодість", Київ
Марія Титаренко, журналіст (Львів)
Andrzej Turowski, professeur d'histoire de l'art r l'Universite de Bourgogne, Dijon, France
Maria Hutsylo, Studentin, Justus-Liebig-Universitaet Giessen (Deutschland)
Dr.Johann Biedermann, Akademischer Oberrat, Institut fuer Slavistik, Justus-Liebig-Universitaet Giessen (Deutschland)
Олексій Оболенський, аспірант КНУ ім. Т. Шевченка, перекладач
Едуард Хвильовський, літератор, поет (США)

Підписатися