Кордонна декларація

Громадянська кампанія «Помаранчеві кордони» – це добровільне об’єднання осіб і інституцій з двох боків кордону, для яких польсько-українські стосунки є далекими від офіційно висловлюваного ідеалу. Символом розбіжностей поміж словами дипломатів та реальною ситуацією є безмежні черги й безлад на нашому кордоні, що унеможливлюють нормальні міжлюдські контакти. Ми – учасники кампанії, таку ситуацію вважаємо скандальною, а замовчування владою існуючих проблем – неприпустимим.

Ми об’єдналися власне для того, щоб говорити про це вголос, щоби докладно дослідити ситуацію й разом шукати оптимальні способи виходу з неї. Учасники кампанії використовуватимуть свій авторитет та підтримку прихильників акції для того, щоб апелювати до найвищої влади Польщі й України припинити пропаганду успіху, натомість визнати: є проблеми, вирішення яких вважаємо пріоритетним.

На практиці ця вимога означає пропозицію, аби кордонні проблеми стали невід’ємним елементом кожної наступної зустрічі керівництва наших держав, а про результати переговорів і консультацій широко інформували громадськість. Від владних структур домагаємося також негайно й зі зрозумінням реагувати на всі розумні пропозиції змін, не ставитися до них з формалізмом і не відкладати запровадження цих концепцій на невизначене майбутнє. Якщо пропозиція є вдалою – треба її запровадити без зайвої затримки, якщо ні – нехай той, хто критикує, запропонує щось инше.

Ми закликаємо вийти на якісно новий рівень запровадження нововведень, адже досі використовувані способи не виправдали себе. Обмежуючись лише до відкривання нових переходів, хоч би це було навіть п’ять пунктів пропуску щорічно, не вирішимо проблеми, оскільки її причини лежать набагато глибше. Отже, мешканцям прикордоння не дають використовувати законним способом цілого багатства можливостей, які випливають з прикордонного розташування. Внаслідок заблокування кордону «човниками», неможливий справжній розвиток туризму на цих землях, які лише завдяки туризмові могли би бути заможними. Також неможливий масовий приватний імпорт українських товарів поляками та польських – українцями, хоча з подібної торгівлі утримувалися сотні тисяч мешканців польсько-словацького та польсько-німецького прикордоння. Внаслідок заблокування цих переваг, прикордонні землі Польщі й України залишаються бідними, а їхні мешканці, змушені обставинами, вдаються до принизливої для них контрабанди. Тим самим вони штучно блокують кордон, що заважає розвиткові легальної торгівлі та туризму. Твориться замкнене коло, а ми зібралися для того, щоб його нарешті прорвати, щоб усвідомити мешканцям прикордоння, що можна жити інакше – й допомагати їм у цьому.

Організатори Кампанії:

Львівська газета, Львів

«Kurier Lubelski», Люблін

Незалежний культурологічний часопис «Ї», Львів

Цілі Громадянської кампанії «Помаранчеві кордони»

1. Невідкладне (до 1 червня 2006 р. – 1 вересня 2006 р. або до кінця тривання акції) запровадження «Програми – мінімум» – переліку дрібних технічно-організаційних нововведень та невеликих інвестицій, які можна затвердити й запровадити упродовж трьох місяців.

Програма-мінімум уключає в себе наступні пропозиції:

– Відкрити п’ять пішохідно-велосипедних туристичних, мобільних пунктів пропуску на бєщадських туристичних стежках, два переходи поблизу Шацьких озер, а також в инших місцях, де про таке бажання заявлять спільно влада повіту та сусіднього району.

– Запровадити можливість перетинання кордону пішки й велосипедом у всіх існуючих дорожніх пунктах пропуску (без творення окремих коридорів, натомість із застосуванням перевірених взірців з українсько-словацького кордону).

– Всюди, де це можливо з технічної точки зору (зокрема, у пішохідному коридорі Медика-Шегині), запровадити спільне чергування польських і українських митних і прикордонних служб, натомість у всіх инших переходах – затвердити графік робіт і розпочати перші будівельно-ремонтні роботи (по змозі – закінчити їх до листопада 2006 р.).

– Запровадити такі механізми (блокади малими архітектурними формами, система покарання, організаційні зміни), які цілковито унеможливлять водіям легковиків користуватися смугами для автобусів, а також сформулювати жорсткі засади, за якими продовження часу очікування на перетин кордону автобусами понад 3 години вважатиметься форс-мажорною ситуацією, що потребує пояснень. Працівники пункту пропуску мають бути організаційно готовими до одночасної перевірки кількох автобусів.

– Ліквідувати імміграційну картку України або звільнити громадян РП від обов’язку заповнювати її.

– Розпочати польсько-українські переговори щодо часткового підвищення Україною акцизу на тютюнові та спиртні вироби в обмін на часткову лібералізацію ринку праці та инші привілеї, надані Польщею.

– Провести польським МЗС та дипломатичними установами аналіз можливості заміни нинішньої моделі видачі віз до РП словацькою моделлю. Дипломати мають ознайомитися з позитивним прикладом Закарпаття та Східної Словаччини. На основі проведеної експертизи вивчити можливість запровадження словацького досвіду на українсько-польському кордоні.

2. Кордонні проблеми не можуть бути предметом лише технічних, неформальних переговорів, але мають стати невід’ємним пунктом кожного візиту до Києва (або Варшави) польського (або українського) Президента, Прем’єра і Міністра закордонних справ. Про ситуацію на кордоні, наявні пропозиції реорганізації мають детально інформувати громадськість (зокрема, на мережних сторінках) такі органи державної адміністрації: Генеральні консульства РП у Львові та Луцьку, Генеральне консульство України в Любліні, прикордонні служби і митниці двох країн (або їх реґіональні відділення). Від МЗС двох країн очікуємо, передусім, офіційних коментарів звинувачень у тому, що створені владою умови перетину кордону є порушенням Рамкової конвенції Ради Европи «Про захист прав національних меншин», оскільки позбавляють права представників нацменшин встановлювати вільні контакти з земляками з другого боку кордону. Хочемо почути принаймні офіційні, публічні вибачення з боку високих представників МЗС двох країн. Від прикордонної і митної служб РП домагаємося негайного припинення оприлюднення неправдивої інформації про час очікування на перетин кордону, з якої виникає, що чекати доводиться 0 годин 0 хвилин. Прес-служба двох установ (це стосується також українського боку) має не лише пишатися затриманням контрабанди чи арештом злочинців, але має також офіційно визнати, що внаслідок черг на кордоні, економіка двох країн втрачає щорічно декілька мільярдів гривень у виді нереалізованих трансакцій легального приватного імпорту, унеможливлення великомасштабної кооперації й інвестицій малих фірм, зменшення потоку туристів тощо.

3. Пропагування розвитку легальної прикордонної торгівлі. Хочемо докладно проаналізувати передумови, перспективи й обмеження щодо легального приватного імпорту неакцизних товарів (для власних потреб та для дрібної торгівлі), усвідомлювати позитивний вплив такої торгівлі на економіку двох країн, прямувати до усунення перешкод на шляху до її реалізації, а також сприяти розробці успішних механізмів регулювання (зокрема, механізмів боротьби з контрабандою й корупцією). Взірцем, до якого хочемо наближатися, є польсько-словацький й польсько-німецький кордони в другій половині 1990-тих.

4. Привертання уваги влади та суспільства до проблем мешканців прикордоння, котрим на сьогодні, не з їхньої вини, залишається тільки контрабанда. Це важлива економічна та суспільна проблема, яку не легко вирішити, але саме тому «не помічати» структурних причин цієї ситуації – неприпустимо. Хочемо стати своєрідною платформою, котра генеруватиме нові концепції розвитку (з наголосом на використання прикордонного потенціалу), уможливить публічні дебати, а також передасть розроблені механізми органам влади та буде стежити за запровадженням нововведень. Застосуємо всі доступні засоби для того, аби влада і громадянське суспільство підійшли до цих проблем відповідально, а спільно розроблені пропозиції реалізовувалися.

5. Боротьба з патологіями на кордоні (з контрабандою, корупцією, саботажем митних і прикордонних службовців), а також викорінення суспільного переконання, що польський східний кордон за визначенням мусить відрізнятися від південного. Усі негативні явища на кордоні після кількох місяців нашої кампанії мають викликати активний суспільний осуд. Метою нашої кампанії є успішне розвіяння міфів, які нагромадилися навколо кордону, внаслідок їхнього ретельного аналізу і протиставлення їм фактів, правової бази. Так, проти міту, нібито «неможливо дозволити перетинання кордону пішки, бо він заповниться човниками», поставимо позитивний приклад українсько-словацького кордону. Позбавлена всеохоплюючої торгівлі контрабандними цигарками Східна Словаччина буде доводити хибність тези, нібито «з торгівлею контрабандними цигарками неможливо успішно боротися». Натомість невпинно повторюваній фразі, що це – «східний кордон ЕС і ЕС забороняє...» протиставимо конкретні правові акти ЕС в цій царині, які піддамо професійному правовому аналізу. Якщо справді вони ускладнюють відкриття пішохідно-велосипедних туристичних переходів і унеможливлюють скорочення часу проходження митного і паспортного контролю до години, ми звернемося до Речника громадянських прав з офіційним проханням дослідити їхню відповідність з Конституцією РП та ратифікованими міжнародними договорами.

6. Пропагування розвитку туризму на території Люблінщини, Підкарпаття, Галичини, Волині, Поділля й Карпат, з особливим урахуванням творення інтегрованих туристичних просторів (наприклад, двотижневе перебування у Львові, під час якого пропонують одноденні екскурсії до Замостя та в Бєщади), одноденних екскурсій з Польщі в Україну і з України до Польщі. Будемо прямувати до всебічного аналізу всіх (не лише кордонних) перешкод, які знеохочують поляків їздити в Західну Україну, а українців – відвідувати Південно-Східну Польщу. Розробимо системні пропозиції, які будемо намагатися запровадити в життя. Будемо пропонувати, аби активність державної адміністрації двох країн, місцевого самоврядування і неурядових організацій в царині «європейських програм» і реґіональної співпраці, була переведена в напрямку активізації незаможних мешканців привабливих для туристів територій (центр Львова, Жовква, Карпати і Прикарпаття, Шацькі озера, в майбутньому – Буковина, Поділля, Полісся). Роль держави, європейських фондів, неурядових організацій і ЗМІ, полягає у створенні системи фінансування таких програм, у встановленні системи стандартів туристичного обслуговування, створенні центральної бази даних. Аналіз основних перешкод в розвитку туризму та опрацювання такої системи принаймні на рівні проекту, вважаємо однією з цілей нашої Кампанії.

7. Аналіз передумов розвитку транспортних коридорів: Північ-Південь: Скандинавія – Ґданськ – Варшава – Люблін – Львів – Бухарест/Одеса й Схід-Захід: 1) Західна Європа – Вроцлав – Краків – Львів – Київ, 2) Варшава – Люблін – Ковель – Київ.

Мешканці прикордонних територій повинні використати транзитний потенціал прикордоння для стимулювання економічного розвитку. Люблін, Львів і Перемишль розташовані на перехресті основних транспортних коридорів. Важливим є також використання потенціалу польських портів для стимулювання торговельного обміну Скандинавії, з одного боку, та України, Румунії, Молдови й кавказьких країн – з іншого. Слід також проаналізувати можливість переведення головної транзитної течії з вісі Берестя – Мінськ – Москва, котра створює нині серйозні проблеми, пов’язані з політичною нестабільністю Білорусі, на альтернативний транспортний коридор, який проходитиме через Волинь та Київ. Львів, Люблін, Перемишль і Томашув можуть стати важливими логістичними центрами, а вантажні термінали, митні склади, юридичне і страхове обслуговування експортно-імпортних операцій можуть стати важливим чинником розвитку прикордоння.