Податковий кодекс: порушення чинної Конституції і джерело соціального напруження у майбутньому

Значення податкових відносин для держави

Щоб зрозуміти важливість податкових відносин для стабільності держави варто зробити невеликий екскурс в історію. Найяскравішим прикладом впливу податкової системи на розвиток держави є утворення та бурхливий ріст імперії Чингізхана.

Нечисленне монгольське плем’я за достатньо короткий історичний період змогло створити надпотужну державну машину і підкорити держави і народи, які у сотні разів переважали монголів чисельно. Детальніше про становлення і розвиток монгольського ханства написано у статті: http://fundmarket.ua/blogs/chingishan-i-nalogi-alyeksandr-ohrimyenko/. Коротко суть можна висловити таким чином: у монгольській державі податкова система була необтяжливою для підданих і забезпечувала великі надходження до державної скарбниці. Маючи великі кошти, монгольське керівництво отримало можливість фінансувати армію для здійснення завоювань. Однак, варто зазначити, що держави, які стали жертвами монгольських завоювань, мали недосконалу податкову систему, яка руйнувала їх зсередини. Достатньо згадати київського князя Ігоря, якого деревляни убили за жадібність при збиранні данини.

Після завоювання монголами Київської Русі не було повстань проти монголів, оскільки монгольська десятина була необтяжливою і бажаючих захищати своїх зажерливих князів не було.

Таким же яскравим прикладом успішного застосування податків, як інструменту влади, є бурхливий ріст Російської імперії. На новозавойованих землях піддані на десять років звільнялись від податків. Окрім того, той, хто завойовував для царя нові землі, звільнявся від відповідальності за вчинені раніше злочини. Зайве говорити, що така політика стала основою росту території Російської імперії. В кінці кінців імперія розрослася настільки, що змушена була позбутись володінь на американському континенті, бо не було змоги контролювати заморські території.

 

Порушення Конституції України у чинному Податковому кодексі

Ч. 2 ст. 24 Конституції України¹ забороняє надавати будь-які привілеї за будь-якими ознаками. Однак, у порушення цієї конституційної норми, Податковий кодекс встановлює різні податкові зобов’язання для найманих працівників та приватних підприємців, тим самим ставить у нерівні умови великі маси громадян.

Якщо сумарні нарахування і податки у найманого працівника складають: понад 33% відрахувань до Пенсійного фонду, фонд соціального страхування, фонд зайнятості, фонд соціального страхування від нещасних випадків, податок на доходи громадян, до цього ще потрібно врахувати податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств (загалом близько 90%), то для підприємців єдиний податок та єдиний соціальний внесок загалом складає близько 500 гривень. При сумарному обороті 150000 гривень на рік підприємець сплатить 6000 гривень, або 4%, а найманий робітник – понад 50000 гривень (без врахування ПДВ і податку на прибуток підприємства), або близько 33%². При сумарному обороті у 1 мільйон гривень ця нерівність переходить усілякі розумні межі.

Також у нерівних умовах перебувають власники підприємств і наймані працівники, оскільки наймані працівники отримують і розпоряджаються тільки заробітною платнею, а власники розпоряджаються також і активами своїх підприємств. Нерівність полягає у тому, що зарплатня оподатковується податком на доходи громадян і також на неї нараховуються соціальні відрахування – у пенсійний фонд, фонд соціального страхування і т.д. За наявності спрощеної системи оподаткування ця нерівність стає також кричущою, бо є можливість переведення безготівкових грошей у готівку. Детальніше про масштаби нерівності можна ознайомитися за Інтернет-адресою: http://kontrakty.ua/article/41511, Бедные украинцы платят в 50 раз больше налогов, чем богатые.

 

Наслідки введення у дію антиконституційного Податкового кодексу.

Внаслідок уведення у дію Податкового кодексу, який порушив одне із фундаментальних положень Конституції України відбулося наступне:

1.    відбувся законодавчий, антиконституційний поділ громадян на різні сорти;

2.    створено законодавчі умови для поглиблення майнового розшарування суспільства;

3.    створено умови для соціальних конфліктів і нестабільності у майбутньому;

4.    створено умови для подальшої тінізації економіки;

5.    порушений принцип змагальності та конкурентності;

6.    узаконено пограбування найбідніших прошарків народу великим капіталом;

7.    гальмується ріст добробуту народу та споживчого попиту.

Немає жодних розумних пояснень, які би виправдовували так звану «податкову» реформу, а фактично консервацію податкової системи, яка склалася в Україні впродовж останніх 20-ти років та визнана міжнародними експертами однією з найгірших у світі (181 місце зі 183 проаналізованих систем). А бравурні заяви урядовців на чолі з Азаровим про позитиви Податкового кодексу є звичайнісінькою брехнею.

Отже, єдиним висновком, який можна зробити при детальному аналізі податкової системи України, є те, що податковий кодекс узаконив пограбування народу великим капіталом.

 

Якою має бути справедлива податкова система?

Сучасний підхід до формування справедливої податкової системи описаний у книзі нобелівського лауреата з економіки Мілтона Фрідмана «Капіталізм і свобода». Саме такий підхід реалізований на законодавчому рівні у ході проведення податкової реформи у 2004 році у Словаччині³.

Основною новацією реформи стало введення єдиного для всіх (і фізичних, і юридичних осіб) податку на доходи у розмірі 19%. З іншими складовими словацької податкової реформи можна ознайомитись за Інтернет-адресою, яка вказана у зносці попереднього абзацу.

Для нас у контексті теми дослідження саме цей податок є найцікавіший. Цей податок сплачують з доходів юридичних і фізичних осіб. Найманий робітник, який працює на підприємстві, може отримати весь належний йому заробіток, а може частину заробітку залишити як інвестицію на своєму підприємстві. Після оподаткування доходу підприємства дивіденди, які належаться співвласникам підприємства, повторно не оподатковуються.

Таким чином, і підприємці, і наймані працівники однаково сплачують податок на доходи. Такий порядок оподаткування доходів має наступні наслідки:

1.    Працівник підприємства отримує можливість накопичувати капітал, який у будь-який момент може використати без втрат для започаткування власної справи;

2.    З точки зору зобов’язань і підприємці, і наймані працівники є у рівних умовах;

3.    Співвласники підприємства не зацікавлені у мінімізації доходів (що є повсюдною практикою в Україні), оскільки що більший дохід підприємства, то більшим є їхній дохід;

4.    Усі працівники підприємства зацікавлені в ефективній роботі, оскільки це збільшує їхній дохід.

Наступним важливим моментом податку на доходи є формування рівня неоподаткованого мінімуму. До реформи цей мінімум складав 1250 доларів США, а у 2004 році – 2400 доларів США на рік (200 доларів за місяць). Для порівняння: в Україні цей показник складає трохи більше 26 доларів США (приблизно 2 долари на місяць). З цього порівняння аж надто очевидною стає спрямованість української влади на захист інтересів капіталу. Коментувати моральні устої української влади не варто, цю владу треба терміново міняти.

Неоподаткований мінімум для подружжя у Словаччині подвоюється і у 2004 році складав 4800 доларів США. Кожного року неоподаткований мінімум переглядається на величину інфляції і пропорційно показникові росту валового національного продукту. Ясна річ, що у 2011 році розмір неоподаткованого мінімуму у Словаччині суттєво вищий, ніж у 2004 році. Таким чином, для громадян з найменшими доходами податкова реформа стала бажаною і дала шанс включитись в активне економічне життя.

Слід зауважити, що Сергій Тігіпко їздив у Словаччину знайомитися з податковою реформою, і після поїздки і уважного вивчення словацького досвіду запропонував не міняти українську податкову систему. Це ж яким негідником треба бути і наскільки зневажати народ, щоб так чинити.

 

Висновок

1.    Так звана «податкова реформа» в Україні є нічим іншим, як спробою влади законсервувати антиконституційну податкову систему як систему узаконеного грабунку народу олігархами;

2.    І попередня, і чинна влада в Україні є по своїй суті антинародною, дбає тільки про інтереси великого капіталу;

3.    Податковий кодекс України потребує негайного повного перегляду з точки зору зміни філософії;

4.    При формуванні нової філософії податкового законодавства необхідно враховувати сучасні підходи (праці Мілтона Фрідмана та словацький досвід) і виходити з принципу забезпечення рівності, прав та свобод усіх прошарків населення;

5.    Не можна оподатковувати прожитковий мінімум;

6.    Владу, яка приймає і упроваджує у життя несправедливі антисоціальні закони необхідно терміново міняти.

 

17.04.2012 р.

 

 

______________________

 

 ¹ Конституція України. Ст. 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

 

 ² Розрахунки приблизні і різняться залежно від методики обрахунку, немає сенсу вираховувати точно, нерівність надто кричуща.

 

 ³  http://www.eplato.eu/ua/infocenter/0032/0118/