повернутися Ї: кордон

Де живе Вавельський дракон?

03.04.2008 №62(3711) http://www.wz.lviv.ua

Сюзанна БОБКОВА

У Львові на вулиці Сміливих, 5, з 1 квітня запрацював польський офіс (він розташований біля гуртожитків НУ “Львівська політехніка”), у якому українці отримуватимуть так звану Карту поляка.               

Її власники матимуть певні пільги та привілеї від сусідньої держави. Віце-консул Генерального консульства Польщі у Львові Кшиштоф Тулея сказав кореспонденту “ВЗ”, що документи вони приймають, але наразі “Карту поляка” не видають – пластикові бланки у Варшаві.

Кореспондент “ВЗ” пішла до дипломатичної установи, щоб на власні очі побачити, чи багато у Львові охочих стати “поляками”. Майже кожні п’ятнадцять хвилин у приміщення заходили люди (вони попередньо записалися на розмову з консулом телефоном).

Щоб отримати документ, ви повинні спочатку заповнити заяву-анкету (або wniosek). Бланк можна “витягнути” з Інтернету (на сайті Генерального консульства РП у Львові або Києві). Зібрати документи, у яких є підтверджуючі дані, що ваші батьки, бабця (або прадід) були етнічними поляками (громадянами Польщі). Після цього ви повинні записатися на співбесіду з польським консулом (за номерами телефонів (032) 235-21-60 або (032) 235-21-61).

Потенційний кандидат на отримання “Карти поляка” Ігор Садовський розповів кореспонденту “ВЗ”, що наразі взяв у польському представництві заяву. Його бабця Франчішка - 1851 року народження. В її свідоцтві про народження немає графи “національність”. Відомості про неї він сподівається розшукати у Жовкві в костелі (можливо, у церковних книгах є запис про віросповідання бабці). Чоловік має старі фотографії родичів. Та чи буде ця інформація підставою для отримання “Карти поляка”, наразі не знає.

У тридцятирічного Володимира Костецького (хлопець з Хмельниччини) батьки поляки. Усі необхідні документи він зібрав. Учора консул призначив йому зустріч, але її перенесли на 22 квітня. Працівники польського представництва пояснили йому, мовляв, консул захворів… Хлопець польської мови не знає, у розмові з ним дипломати радили “польську” вивчити, якщо він є претендентом на “Карту поляка”.

З польського офісу якраз вийшла старша пані. Цицилія Сікор (1930 р.н.) розповіла кореспонденту “ВЗ”, що навчалася у польській школі у Львові. Каверзних запитань консул їй не ставив. Подивився лише документи (жінка представила метрику про народження батька (там записано, що він є поляком), метрику про його шлюб, довідку з костелу Св.Ольги та Єлизавети про віросповідання, а також копію радянського паспорта (у документі зазначено, що пані Цицилія – полька). Консул пообіцяв жінці, що “Карту поляка” їй видадуть за півтора місяця.

В інших відвідувачів консул запитував, зокрема, про традиції у родині, у яку церкву вони ходять, як часто відвідують Польщу і з якою метою тощо. Як правило, така зустріч триває хвилин п’ятнадцять.

Радник посольства РП у Києві Роман Ковальчук каже, що консул проводитиме співбесіду з кожним потенційним кандидатом на отримання “Карти поляка” індивідуально. Потрібно обов’язково вміти розмовляти польською мовою і мати не лише документи, а й “свідомість” поляка. Роман Ковальчук радить прочитати інформацію про правила отримання документа на сайті Міністерства закордонних справ. Дізнатися про “Карту поляка” можна на сайті Генконсульства Польщі: Konsulat. lviv.ua.

Тим часом ширяться чутки про те, що польські дипломати ставитимуть українцям сто запитань. Польська газета Dziennik частково розсекретила тест, який треба буде пройти охочим одержати “Карту поляка”. Dziennik повідомляє, що, зокрема, консули запитуватимуть, до прикладу, де живе Вавельський дракон та як чемні чоловіки-поляки вітаються із жінками. Кандидатів можуть також попросити назвати польські міста біля Балтійського моря, описати польський державний герб та національні барви державного прапора.

Працівники консульств перевірять і знання польської мови: попросять прочитати текст, відрекомендуватися, розповісти про свою сім’ю, про погоду. Той іноземець, кого консул визнає гідним “Карти поляка”, отримає багаторічну безплатну візу на в’їзд до Польщі, зможе тут працювати, вчитися і лікуватися – безкоштовно, отримає знижки на проїзд залізницею.


Як українцю стати «поляком»?

29.03.2008 №58(3707) http://www.wz.lviv.ua

Сюзанна БОБКОВА

Щоб отримати так звану “Карту поляка”, українці повинні довести у Генеральному консульстві Республіки Польща, що хтось із батьків чи інших близьких предків був за похо-дженням етнічним поляком (або громадянином Польщі).        

Якщо свідоцтва про народження або смерть родичів у вас немає (у радянські часи в цих докумен-тах вказувалась національність), треба звертатися до архіву. У Львові в березні вдвічі збільшилася кількість запитів про встановлення метричних даних та віросповідання родичів. У Центральному державному історичному архіві щодня реєструють близько п’ятнадцяти заяв. Про це кореспонденту “ВЗ” розповіла директор архіву Діана Пельц.

Чи достатнім доказом для польського консульства буде те, що ваші родичі відвідували римо-католицький костел (адже у 99% ймовірно, що це були поляки), наразі не відомо. Бо національність у церковних книгах не вказувалася. Тому треба знайти в архіві свідоцтво про народження або смерть, скажімо, вашого діда чи прабабці. В іншому разі треба буде доводити національність предків у суді. Про це кореспонденту “ВЗ” сказала заступник начальника головного управління юстиції у Львівській області Ірина Олива.

За словами чиновниці служителі Феміди вирішуватимуть, які потрібні вагомі докази до суду, що ваш, скажімо, прадід однозначно був етнічним поляком. Можливо, буде достатньо того, що ваші близькі родичі живуть у Польщі, або ваші предки належали до тієї чи іншої громади тощо.

Кореспондент “ВЗ” побувала у трьох львівських архівах (на вул. Дорошенка, 23, Підвальній, 13, та площі Соборній, 3-а).

Довжелезних “живих” черг чи “архівного” буму у Львові наразі немає. В архіві РАЦСу на вул. Дорошенка, 23, охочих отримати метричні довідки (або довідки про встановлення віросповідання) не побільшало. У Державному архіві Львівської області (на вул. Підвальній, 13) таких довідок взагалі не видають (там займаються виключно підприємствами та установами). А от у Центральному державному історичному архіві заяви писали декілька осіб.

Відвідувачка архіву Ірина Павлішак приїхала з Дрогобича. Її дід - Матвій Рендович, народжений у Ступнеці 1896 року. Жінка тримала у руках свідоцтво про народження своєї матері, де було записано, що Матвій Рендович за національністю був поляком. Але у свідоцтві немає підтверджуючих даних, коли саме він народився. Знайомі порадили пані Ірині звернутися до архіву, і відшукати свідоцтво про народження діда. Заяву жінка написала, але в архіві їй повідомили, що матеріалів 1896 року у них немає…

Зауваживши пресу, працівники архіву почали помітно хвилюватися і “витискати” кореспондента “ВЗ” з приміщення. Мовляв, не влаштовуйте тут базар… Але директор Центрального державного історичного архіву погодилася на розмову.

Діана Пельц каже, що в історичному архіві є близько трьох тисяч книг, де є записи про осіб римо-католицького віросповідання та близько семи тисяч - про осіб греко-католицького. В архіві зберігаються документи до 1933 року, але, на жаль, у них представлено не всі місцевості.

“Частина церковних книг залишилася у Перемишлі та Варшаві (Польща), - каже пані Діана. - Під час війни багато паперів згоріло. Або ксьондзи не передали документи до архіву. Поляки випустили довідник, в якому зазначено, в якому архіві у Польщі зберігаються документи тієї чи іншої місцевості”, - зауважила архівіст.

Тридцятирічний син Ірини Павлішак Богдан - інвалід з дитинства. Жінка сподівається, що з “Картою поляка” зможе повезти хлопця на лікування до Польщі. Пані Ірина каже, що Богдан закінчив Дрогобицький університет (кафедру іноземних мов), вільно володіє англійською, польською, російською мовами. В Україні Богдан знайти роботу не може. Мати сподівається, що у Польщі йому пощастить більше…

Писав також заяву в історичному архіві Назар Ковальчук. Він намагається встановити метричні дані своєї прабабці Анни Черник (1879 р.н.). У Жовкві Назар відомостей про прабабцю не знайшов, тому й приїхав до Львова. У заяві написав усе, що знає: місце народження, де прабабця брала шлюб тощо. Якщо дані в архіві розшукають, така послуга коштуватиме Назару 38 грн.

Що дає «Карта поляка»?

Торік президент Польщі Лех Качинський підписав закон про “Карту поляка”. Понад десять років польський сейм працював над цим документом. З 1 квітня цього року українці зможуть отримати так звану “Карту поляка”. Власник цієї “карти” матиме значні пільги та привілеї від сусідньої держави: вільно перетинатиме польський кордон, матиме доступ до навчання в освітніх закладах, право на стипендію, медичне обслуговування тощо. У Львові “карту” поляки видаватимуть на вул.Сміливих, 5, - відкриття нового офісу відбудеться 28 квітня. Коштуватиме документ недорого – 22 грн.


22.03.2008 №53(3702) http://www.wz.lviv.ua

«Гвалт! На нас суне західноукраїнська голота!»

Юлія ЛІЩЕНКО

Перманентний візовий скандал під польським консульством переріс у скандал дипломатичний.

Спричинилися до цього публікації “Мільйон українців хочуть приїхати до Польщі” та “Карта мрій українця” у польській газеті Dziennik (17.03.2008). Матеріали стосувалися візових черг під польським консульством та запровадження Польщею із 1 квітня так званої карти поляка. Цей документ дає привілеї українцям, які мають польське походження, або тим, чиї родичі колись були громадянами Польщі.

Матеріал у газеті Dziennik справді скандальний. Насамперед своєю зверхністю до українців. “У Львові більшість заробляє забагато, аби померти, але замало, аби жити”, - починає “ударною фразою” автор. “Мільйон українців хочуть приїхати до Польщі”, - такий висновок робить автор та виносить його у заголовок, спираючись на “результати окремих досліджень”, які нібито свідчать, що сотні тисяч жителів Західної України, а, може, навіть і мільйон осіб захочуть отримати “карту поляка”.

“Ґвалт! На нас суне західноукраїнська голота!” – таким є загальний месидж публікацій. “У Львові панує “архівна гарячка”, - пише польський журналіст. – Хто може, досліджує генеалогічне дерево, перебирає старі документи, робить запити в архіви”. “Ті приписи були прийняті на емоціях виборчої кампанії, - коментує рішення польського сейму про “карту поляка” голова товариства польської культури у Львові Еміль Легович. - А ефект може бути такий, що особи, які відмовилися від польськості, або навіть переслідували поляків, отримають карту нарівні з поляками”.

“Коли я сюди приїхав, то був налаштований з ентузіазмом до співпраці з українцями, - цитує Dziennik Генерального консула Польщі у Львові Вєслава Осуховського. – Але через два роки маю поважний сумнів у цьому”.

Саме ця фраза спровокувала відкритий лист до міністра закордонних справ Республіки Польща Радослава Сікорського, Надзвичайного та Повноважного Посла РП в Україні Яцека Ключковського міського голови Львова Андрія Садового.

Мер Львова повідомляє польських високопосадовців, що публікація викликала обурення львівської громадськості. Автор її припустився низки образливих для українців і львів’ян зокрема висловів. “Непродумані, необережні й тим більше свідомо образливі вислови чи публікації можуть зруйнувати працю тих, для кого поєднання наших народів не було порожньою декларацією”, – йдеться у листі.

Андрій Садовий висловлює стурбованість цим фактом та наполегливо просить керівника польського МЗС та посла Польщі в Україні пояснити це висловлювання Вєслава Осуховського у якнайшвидший термін. Також обурений польською публікацією і заступник міського голови Львова з гуманітарних питань Василь Косів. Він стверджує, що автор статті неадекватно використав його слова. Косів на півроку припинив спілкування з польськими журналістами, оскільки, стверджує, це вже не перший випадок такого поводження із його цитатами.

Коментарі для «ВЗ»

Вєслав ОСУХОВСЬКИЙ, Генеральний консул Польщі у Львові

У мене з польським журналістом газети Dzеnnik була довга розмова. Статтю, на жаль, він зі мною не узгодив і деякі деталі перекрутив. Так, я сказав, що у мене стало менше оптимізму під час роботи у консульстві, ніж було чотири роки тому. Однак я не говорив так широко, про дружбу з українцями тощо. Йшлося про проблеми у конкретних справах. Я сказав про те, що, насамперед, бракує фінансування для польських шкіл, немає у Львові й Польського дому. Також ми зверталися до місцевої влади з проханням повернути у власність Польщі костел Марії Магдалени. Проблеми із візами виникли тому, що міська рада довший час не видавала нам дозвіл на будівництво нового консуляту. Співпраця польського консульства з мером Андрієм Садовим є досконалою. Просто група людей намагається зробити політику на українсько-польських відносинах.

P.S. Публікацію в газеті Dzеnnik “Karta marzen Ukrainca” Вєслав Осуховський не читав. Кореспондент “ВЗ” надіслала статтю Генконсулу факсом.

Андрій САДОВИЙ, міський голова Львова

Офіційних відповідей від польської сторони на мій відкритий лист я ще не отримував. Були тільки дзвінки від колег з інших міст, журналістів, польських також, які підтримують мою думку, що висловлювання, які були в газеті, не зовсім коректні. Мені важко зрозуміти їх природу і чому вони були висловлені, бо все-таки дипломат, тим більше посол, не повинен дозволяти собі таких висловлювань.

Ігор ЦІКАЛО, заступник начальника ГУ МВС України у Львівській області, начальник міського управління МВСУ Львова

До нас надходить чимало скарг від громадян щодо ситуації, яка склалася із видачею польських віз. На площі біля консульства ми затримали чоловіка за вимагання 150 доларів. Порушено кримінальну справу. Нам відомо, що біля консульства працює група, у яку входить дев’ять осіб, – вони пропонують людям візи за гроші. Чи мають вони зв’язок із консульством? На мою думку, так.

«Карту поляка» видаватимуть українцям

У Львові 28 квітня (на вул. Сміливих) поляки відкриють новий офіс, у якому видаватимуть “карту поляка”. Про це кореспонденту “ВЗ” розповів Генеральний консул Польщі у Львові Вєслав Осуховський. Хоча інструкції про порядок видачі “карт” у польському консуляті ще не отримали, деталі вже відомі.

Отримавши “карту поляка”, ви не станете громадянином Польщі, але матимете від держави-сусідки соціальні гарантії і підтримку. Можливість працювати і проживати у Польщі, отримувати допомогу лікаря, безкоштовно навчатися, пільги на проїзд тощо.

За словами Генконсула, охочі отримати “карту” повинні спочатку зареєструватися. Написати заяву, представити необхідні документи (при необхідності взяти їх з архіву). Ви маєте довести, що ваші рідні, наприклад, бабуся чи дід, є етнічними поляками (або були громадянами Польщі). Після цього матимете розмову з консулом.

“Особливих труднощів в отриманні “карти поляка” немає, – каже Вєслав Осуховський. – Знання польської мови є обов’язковим”.