Ціна візового питання

Володимир Кравченко

Дзеркало тижня, № 42 (570) 29 жовтня - 4 листопада 2005 http://www.zn.kiev.ua

Тоді як Росія та Європейський Союз готуються до того, аби наприкінці року підписати угоду про спрощений візовий режим, Київ і Брюссель тільки збираються розпочати переговори з цього питання: комітет постійних представників ЄС нарешті схвалив мандат Єврокомісії на переговори з Україною. Тепер цей мандат має бути затверджений на засіданні Ради міністрів Євросоюзу з загальних питань і зовнішніх зв’язків, запланованому на 7 листопада. І лише після цього можна приступати до переговорів. Борис Тарасюк прогнозує, що їх не тільки розпочнуть нинішнього року, а й завершать. Але, здається, глава українського зовнішньополітичного відомства налаштований занадто оптимістично. Сумнівно, щоб Київ і Брюссель змогли пройти всю бюрократичну процедуру за два місяці, які залишилися. Тим паче що переговори будуть непрості: українська дипломатія від самого початку націлилася на максимальне спрощення процедури отримання віз нашими громадянами. А от представники Євросоюзу, з огляду на настрої деяких членів цього клубу, прагнутимуть піти на мінімальні поступки.

Чого домагається Київ? Очевидно, не менше від того, що було запропоновано Брюсселем Москві. Якщо довіряти повідомленням російських мас-медіа, то відповідно до вже парафованої два тижні тому представниками ЄС і РФ угоди, спрощення візового режиму передбачає зменшення кількості документів, які необхідно здавати до посольств країн—членів Євросоюзу для одержання візи. Також досягнуто домовленості про єдину вартість віз не тільки для країн Шенгенської зони, а й усього Євросоюзу. Очікується, її ціна становитиме близько 35 євро. І, нарешті, росіяни зможуть отримувати багаторазові візи терміном від одного року до п’яти. Як заявив спецпредставник Росії зі взаємовідносин із ЄС Сергій Ястржембський, угода про полегшення візового режиму торкнеться великої категорії російських громадян — студентів, учених, спортсменів, держслужбовців, дипломатів, бізнесменів.

Але амбіції Києва цим не обмежуються. Зрештою, адже це Україна, а не Росія, прагне в майбутньому стати членом Євросоюзу. Оскільки малоймовірно, що Брюссель піде на запровадження для всіх українців безплатних віз (із огляду на позицію деяких країн, приміром, Німеччини), Київ має намір домагатися згоди ЄС на скасування або ж мінімізацію консульських зборів під час видачі віз для якомога ширшої категорії громадян. Україна також сподівається: Євросоюз скасує запрошення, скоротить терміни розгляду заяви на отримання візи, а також надасть українським громадянам право подавати апеляцію на рішення консулів.

Невідомо, чи вдасться українським дипломатам реалізувати ці плани: прогрес на переговорах багато в чому залежить від того, наскільки будуть готові до компромісів передусім такі країни, як Австрія, Бельгія, Франція й інші. Але вже нині можна передбачати низку утруднень, що виникнуть на переговорах. Приміром, під час визначення категорій громадян. За прогнозами експертів, у дипломатів багато часу забере з’ясовування критеріїв, за якими визначатиметься професійна приналежність кандидата на отримання візи, а також встановлення необхідного переліку документів для подання до консульських відділів посольств. Очікуються дискусії стосовно порядку видачі віз. І, звісно ж, активно обговорюватиметься питання про обов’язковість угоди з лібералізації візового режиму для всіх країн—членів Європейського Союзу.

Аргументами для представників Брюсселя має служити те, що, на відміну від тієї ж Росії, Україна запровадила безстроковий безвізовий режим поїздок для громадян Європейського Союзу. До того ж іноземці після приїзду до нашої країни не реєструються і для них немає обмежень у пересуванні. Плюсом є й те, що з деякими членами Євросоюзу Україна має асиметричний візовий режим. Із другого боку, не можна не помітити: візова політика, яку нині проводять уряди низки країн ЄС, створює корупційне середовище навколо посольств цих держав в Україні. Що, своєю чергою, негативно впливає на безпеку цих країн зокрема й Євросоюзу в цілому...

Перспективи українсько-євросоюзівської угоди з лібералізації візового режиму також залежать від того, як просуватимуться переговори між Україною та ЄС щодо угоди про реадмісію — повернення, прийом і транзит осіб, котрі незаконно перебувають на їхній території: Брюссель пов’язує підписання цих двох документів. Причому цей пакет Євросоюз постійно пропонує країнам, що домагаються спрощеного візового режиму. Росія та Європейський Союз, приміром, домовилися, що обидві угоди не лише буде підписано разом, а й одночасно введено в дію. (Правда, за неофіційною інформацією, росіяни домоглися від Брюсселя згоди на те, що статтю, яка передбачає прийом і передачу громадян третіх держав і осіб без громадянства, буде введено в дію трохи пізніше, ніж саму угоду про реадмісію.)

Україна готова підписати угоду про реадмісію з Європейським Союзом. Це засвідчує бодай той факт, що переговори стосовно цієї угоди вже тривають давно. Але в Києві небезпідставно побоюються, що за відсутності аналогічного документа з Москвою нашій країні загрожує незавидна доля «санітарної зони»: два з п’яти основних маршрутів, якими нелегальні мігранти прибувають до Євросоюзу, пов’язані з Україною та РФ. А близько 80% від загальної кількості нелегальних мігрантів потрапляють до нашої країни через українсько-російський кордон, який і досі залишається «зеленим». Із урахуванням того, що Росія не має угод про реадмісію з країнами Центральної й Південно-Східної Азії — основними постачальниками нелегальних мігрантів, — малоймовірно, що найближчим часом росіяни погодяться підписати з Україною цей документ. Страх самій стати «санітарною зоною» робить Москву незговірливою на переговорах із Києвом про реадмісію: за відсутності цієї угоди Росія зовсім не зобов’язана приймати назад нелегалів. Навіть коли є вагомі докази того, що вони прибули до нас із цієї країни.

Тому перед Києвом стоїть завдання домогтися з боку Кремля політичного рішення й підписання з нашою країною повноцінної угоди. Але в українських дипломатів не так багато інструментів для його реалізації. До того ж обіцянки представників Євросоюзу вплинути на позицію Росії не привели до певних конкретних результатів. Так, можливо, і Києву варто на переговорах із представниками Брюсселя пов’язати угоду про реадмісію з ЄС із підписанням такого самого документа з Росією, аби справа, нарешті, зрушила з мертвої точки?