Сценарії ненависті або поділяй і володарюй

Перед кожними виборами у Росії звірина ховається по глухих лісах. Бо ж відомо - напередодні виборів "мочити" будуть не лише "кавказцев" чи "славян", але й занесених у Червону книгу усурійських тигрів, бурих та білих медведів і т.д. Ну не на білочці ж розтягнеться "витязь у тигровій шкірі". Цього разу певно буде все ж білий медвідь - бо ж екзотично і "красіво". Уявіть лишень ВВП на білій ведмедиці. Чомусь йому потрафляє вбивати лише самиць. Про Червону книгу і занесених до неї усурійських тигрів і не згадую. "Царь-батюшка, чай, - хочу казню, хочу милую". Отож, ждемо ВВП на убитій білій медведиці. Краса та й годі. "Охота началась".

Сьогодні, їдучи з Борисполя до Києва, зі здивуванням, серед безлічі білбордів з портретом президента України, що вітає з Новим роком, побачив білборд з подобизною "героя" Росії, а насправді - чеченського різника Рамзана Кадирова. Здавалося б - ну при чому тут Бориспіль і Кадиров. Але, здається, починаю розуміти. Чекаймо в гості. Як не особисто, то його технології. А технологія "опускання" свого і не свого народу йому, як нікому, відома - дивись словник кримінального сленгу.

Свого часу Сталін чітко окреслив цю технологію: "Береш цыпленка, ощипиваеш, бросаеш к сапогам, и он начинает к ним жаться".

Цілком синхронно офіційні особи Росії раптом почали масований деморалізуючий пресинг. Пресинг на всіх. Не тільки на "инородцев", "кавказцев" і т.д. а й на Україну та українців. Одним словом - "починається нагінка на "врагов". Причина проста - у Росії невдовзі президентські вибори. Потрібно "сплотить народ", щоб не сумнівався, кого підтримати на виборах. Одним словом - поділяй і володарюй.

Отож, дія перша:
Раптом, ні сіло, ні впало, у Москві вибухають сутички на расовій чи етнічній основі. Так звані "кавказцы" громлять так званих "славян". Зауважте - не росіян, а якихось "славян". Мабуть це відродилися новгородські словени. А насправді - це ще одна цегла в побудову так званого "Русскага мира", в якому немає ні українців, ні білорусів - "токмо словенє". І після цього починаються жорсткі зачистки, глорифікується міліція та спецслужби. Сценарій зрозумілий. Підривати будинки у Москві напередодні виборів не з руки. Вже було. Розпочинати нову війну у Чечні теж не з руки. Було вже двічі. От і надумали політтехнологи російських кандидатів у президенти "замочити" кілька своїх, щоб народ притиснувся до правлячого "сапога".

Дія друга:
Зламавши зуби на учетверте "обраному" президенті Білорусі Аляксандрі Лукашенце один, якщо не єдиний, кандидат на президента Росії ВВП неначе знічев'я, щоб потрафити і так розбуялому російському націоналізмові на своїй, вже знаковій щорічній прес-конференції візьми та заяви (неофіційно, звичайно, без мокрої печатки - це я МЗС України), що Росія ну вже настільки велика та могутня була, є та буде, що навіть так направду і не потребувала якоїсь там України для того, щоб перемогти у Другій світовій війні. Ось так. І цифри, виявляється, про це говорять. З цифрами у ВВП взагалі суцільні проблеми. Згадати б його переконання, що ледь не більшість населення України - росіяни. Не російськомовні, яких теж не більшість, а просто росіяни. Ясна річ, бовкнувши цю дурницю, він розумів, яку глупоту говорить. Але - чому б не полоскотати "квасным русским патриотам" піднебіння. Бо ж ясно, що "мы б и без хохлов всех замочили". Тим більше, що якоїсь притомної реакції з боку Міністерства закордонних справ України, ясна річ, не очікувалось - "цыпленок жмется к сапогу". Речник МЗС України вже таке виплітав, щоб не дай бог ВВП не подумав, що його маячня буде хоч якось опротестована. Отож, ця глупота є двоспрямована - з одного боку, потрафляє російській чорній сотні, щоб знову ж "сплотить народ", який не сміє сумнівався, кого підтримати на виборах, а з іншого - ще раз "опускає" хохлів. Щоб знали, хто тут хазяїн. А заразом - щоб поскавуліли, що і вони з своїми нещасними якимись десятьма мільйонами жертв цієї війни теж щось там вклали у "нашу русскую Викторию". І так було, є і буде - чи за Петра І, чи за ВВП.

Дія третя (провінційна):
За cамим ВВП пішли і малі гуляти. Ні з того, ні з сього генеральний консул Російської Федерації у Львові, дипломат високого рангу і чималого досвіду, раптом почав філософствувати, а чи є українська мова, звідки вона взялася, і як вона потрапила до Галичини, де українців "отродясь не было". І, очевидно, за ще одним фільозопом Дімою Табачником - "и быть не может". Отож, у відпровідності з високоосвіченим російським дипломатом до 1939 року в Галичині жили тільки руські (читай русские). І тільки потім звідкись взялися злостиві українці (читай бандерівці). Отака от придибенція случилась. А якщо серйозно, то ясна річ, що такого рангу дипломати глупоти не говорять. Але це не означає, що не займаються провокаціями. Ну і, ясна річ, гнуть головну лінію партії, разом з міністром освіти, молоді та спорту України розбудовують в Україні підвалини "Русскага мира". А заодно витягують з карпатських печер націоналістичне охвістя, яке зачаїлося в Галичині та на Волині. Перед президентськими виборами у Росії потрібно показати звіриний оскал українського націоналізму і знову ж "сплотить народ", щоб не сумнівався, кого підтримати на виборах.

На разі антракт. Чекаймо дій наступних у великому російському політичному театрі де Україні відвели роль Петрушки. А, може, це й не театр, а muppet show?

24.12.2010