Ми це зробили!

У 2002 році, коли ми проводили першу спільну молитву на українських і польських військових похованнях, був опір і було нелегко.

Але тоді нас було більше, ентузіазму було ще більше, а віра і надія лилися через край.

Здавалося, що у далекому 2009 ми будемо у єдиному европейському колі, тільки от подолаємо непорозуміння із Личаківським цвинтарем, пробачимося навзаєм - і все. І всі будемо разом і щасливі.

Маємо той омріяний 2009. Нас стало менше. Ентузіазму, віри і надії також. А прірва між народами, на жаль, не надто заростає.

Тому ми просто знову прийшли 1 листопада на Личаківський цвинтар і продовжили традицію, яку комусь так хочеться перервати.

Капітула Незалежного культурологічного часопису Ї