Олександр Смoлянський

Теракти в Парижі – це не Кремль, а «троїстий пакт – 2»

«Троїстий пакт – 2» – це неформальна коаліція Сирії в особі Башара Асада, Ірану та путінської Росії. Ця коаліція дійсно нагадує історичний Троїстий пакт 1940 р. Німеччини, Японії та Італії, який протиставив себе решті світу для встановлення світового панування.

Ціль цієї другої трійці набагато скромніша – утримати при владі Башара Асада, або хоча б максимально розтягнути його агонію. А також зберегти свою присутність на Середземному морі і смузі суші від Бейрута до Тегерана.

П’ятниця 13-те – це вечір напередодні суботи 14-го

Зараз немає сенсу обговорювати подробиці і перші результати розслідування цього наймасштабнішого терористичного нападу у Франції. Перші сенсації зазвичай виявляються просто неточною інформацією, яка не пройшла перевірки нововиявленими фактами. Основні подробиці, імена та місця будуть відомі протягом наступного тижня. Тим не менш, деякі моменти вже видно, про що буде йти мова нижче.

Зараз найбільш очевидна картина проявляється далеко за межами Парижа. Тут перш за все геополітичні цілі і наслідки паризької різанини.

Перше, на що слід звернути увагу – це час терористичних нападів у Парижі. Терористи вийшли на діло не для продовження голлівудської франшизи «П’ятниця-13», а тому що на наступний день у Відні була запланована зустріч міністрів закордонних справ, які зібралися обговорювати майбутнє Сирії та Башара Асада. Зустріч завершилася ухваленням рішення про погодження та складання погоджених «білих списків» сирійських опозиційних організацій і «чорних списків» екстремістів відповідно.

Помірні опозиціонери з «білого списку» мають включитися політичний процес в Сирії, а вибори мають пройти через 18 місяців і т.д. Рішення стосовно політичної долі Башара Асада не прийняли.

Але найцікавіше буде в Туреччині 15-16 листопада – саміт «Великої двадцятки» (G-20), куди зібрався їхати Путін.

Як відомо, до «Великої сімки» (G-7) Путіна після Криму вже не пускають. Тому йому не залишається нічого иншого, як приїхати туди, де його ще хочуть бачити. Після Парижа і заяв російських політиків вже зрозуміло, що всі обговорення зведуться до боротьби з ІДІЛ. Путін знову спробує повторити свою «катарську заготовку» – очолити боротьбу з ІДІЛ.

Імперська «гра» Кремля – кривавий хід в Парижі

Сергій Клімовський

Але, насправді, головна мета – помиритися з Обамою. Путін і Кремль взагалі не вважають Европу політичною величиною, і єдине, що їх реально хвилює – це позиція Вашингтона.

Це було видно ще з часів Криму. А раніше таке спостерігалося в адміністрації Януковича. Головне питання, яке цікавить росіян – можливість зустрічі Путіна та Обами. Американський президент традиційно особисто ігнорує Путіна, і російська сторона сподівається, що Путін зможе переговорити з Обамою, принаймні, в коридорі – «на ногах».

Таке ж ставлення в Обами було до Віктора Януковича, який бігав за Бараком на тій же Генасамблеї ООН, щоб хоча б привітатися на камеру і припинити плітки про «ізоляцію могутнього донецького господарника».

Путін навряд чи зможе своїм візитом полегшити долю Асада, враховуючи, що у Відні Джон Керрі прямо звинуватив Башара Асада у співпраці з ІДІЛ і вкотре повторив, що цей «Карфаген потрібно зруйнувати» – тобто, що Башар Асад нездатний і недостойний керувати Сирією і мусить піти.

Лиш ця заява повністю ламає всю путінську заготовку та риторику.

Зараз головне питання – чи поламає «паризька заготовка» саму Европу? Якщо не враховувати посилення заходів безпеки, то ні – не поламає. Фактичне скасування Шенгенської зони і відкритих кордонів – найбільш очевидний наслідок. Так, на кордонах доведеться повернути прикордонний, паспортний і митний контроль. Але це тимчасово і ймовірно не приведе до виходу держав-членів з Шенгенського договору.

Чи викине Франція білий прапор? Вже видно, що вчинить абсолютно навпаки – посилить військову кампанію проти ІДІЛ в Сирії, а, може, і викине своїх парашутистів з Іноземного Легіону, як це було в Африці – в Малі і ЦАР. Франція до цього брала участь у бомбардуваннях ІДІЛ тільки на території Іраку, де ВПС Франції здійснили понад 1 800 бойових вильотів, у той час як проти об’єктів ІДІЛ в Сирії було тільки 2 вильоти.

Чи депортує Франція та инші країни ЕС сирійських біженців? Ні, залишать як мінімум до весни наступного року, а взагалі – до зміни влади в Сирії і фактичного закінчення громадянської війни.

Чи посиляться позиції крайніх правих партій в Европі? Путінська стратегія саме на це і націлена. Не дарма ж фінансові вливання Кремля щедро йшли саме на вкрай правий фланг по всій Европі.

Але саме ці гроші є головним компроматом проти правих радикалів, які повністю підривають довіру виборця. У Ростов вони після цього, звичайно, не втікатимуть, але і шанси взяти владу у тієї ж Ле Пен навряд чи зростуть.

В арсеналі залишаються тільки стихійні акції залякування іммігрантів побиттям і підпалами.

Власне про паризьку заготовку

Інформаційна стратегія Росії путінської епохи

Олександр Смолянський

Теракти в Парижі і взагалі в Европі були справою часу. Ця загроза висіла в повітрі з самого початку «флеш-мобу» сирійських біженців, які цього літа ринули в Західну Европу сотнями тисяч.

Цей потік мав усі ознаки організованої спецоперації, де «невідомі спонсори» оплатили фрахт суден з Туреччини в Грецію, а потім – і послуги сербських провідників, які провели біженців пішки прямо до шенгенських кордонів в ЕС.

І про наявність терористів ІДІЛ в натовпі біженців найбільше кричали саме росіяни. Ніби вони точно знали, що ті там є. А якщо без інсинуацій, то задум полягав у такому.

За офіційними даними, в тій же Франції «на олівець» взяли близько 2000 безпосередніх джихадистів, які реально воювали в Сирії та Іраку, і близько 3800 просто «диванних» радикалів, які перейнялися проповідями.

За всім цим контингентом спостерігають приблизно 3 200 співробітників безпеки. Тобто, навіть без присутності біженців штатних співробітників державних органів вже не вистачає, щоб оперативно стежити за радикалами навіть у себе вдома.

Напевно, приблизно такі ж цифри і у Великобританії. І це саме в тих країнах, де робота розвідки найбільш справна у всьому ЕС. Всі инші країни вважають просто «Діснейлендом», де про роботу спецслужб мають слабке уявлення, якщо взагалі мають уявлення про їх існування.

Одноразова хвиля біженців миттєво забвалила взагалі всю систему безпеки, спрямовану на перевірку і фільтрацію біженців, депортацію екстремістів і тим більше бойовиків.

За першими результатами розслідування вже видно, що теракти провела збірна команда з власне французьких ісламських екстремістів і іноземців, що проникли під виглядом біженців. Але ще доведеться встановлювати, чи були вони дійсно громадянами Сирії, а чи джихадистами з инших арабських країн з сирійськими документами, з якими можна було потрапити в Европу і просити статус біженця.

Навряд чи знайдуть «саме прямий російський слід» в паризькому теракті, тому що такі операції намагаються «накривати не однією ковдрою», а також в декількох місцях «розривати» ланцюжок від замовника до виконавця.

Безпосередню координацію здійснювали, ймовірно, спецслужби Сирії та Ірану, які мають найбільший досвід в організації масштабних терористичних атак за кордоном.

Кремлівська симфонія

Блискавична реакція Кремля на теракти в Парижі разюче відрізняється від тієї, яку можна було спостерігати після краху лайнера «Когалимавіа» над Сінаєм.

Два тижні тому сам Путін не міг 3 дні зібратися з думками навіть для того, щоб висловити співчуття громадянам власної країни, чиї близькі загинули в авіакатастрофі. Версію ж про теракт ІДІЛ нарешті офіційно просто допустили, але поки не визнали.

Однак, якщо дивитися на російську реакцію на паризьку різню, то ми побачимо навіть не хор, а цілий симфонічний оркестр одразу ж на наступний ранок, де для кожного класу розписана окрема партитура.

Першим людям в гілках російської влади приписано висловити виключно глибокі співчуття. Завдання людей нижчих – понарікати і озвучити, чим Заходу варто зайнятись. Очікувано – рекомендують подружитися з Росією задля спільної боротьби з ІДІЛ. Окремий епізод – юродивий Сергій Марков, який головною перешкодою в боротьбі з ІДІЛ бачить присутність в Києві хунти.

Політично незобов’язаній машині пропаганди дозволили говорити все, що заманеться, і дорікати всім у всьому, включаючи російських гламурних супермоделей в неповазі до загибелі співвітчизників над Сінаєм.

Однак абсолютним чемпіоном виявився Башар Асад, який звинуватив Захід у поширенні тероризму.

Якщо хто не в курсі, то слід нагадати, що режим Башара Асада, Іран і «Хізбулла» несуть відповідальність абсолютно за всі політичні вбивства в сусідньому Лівані.

На ліванських політиків, включаючи Прем’єр-міністра Рафіка Харірі, сирійські спецслужби ніколи не шкодували сотень кілограм тротилу і нафаршированих вибухівкою дорогих автомобілів, які не викликали підозр у охорони в дорогих районах Бейрута.

Хафез Асад, батько Башара Асада, в 1982 році підірвав Президента Лівану Башира Жмайела з будинком штаб-квартири партії ще до того, як той встиг вступити на посаду. Так само спецслужби Башара Асада спонсорували, у тому числі і сунітських екстремістів «Фатх аль-Іслам» в Лівані, які навесні 2007 року розв’язали терористичну війну в Північному Лівані.

Вже в ході громадянської війни в самій Сирії війська і ескадрони смерті Башара Асада вбили понад 200 тис. своїх громадян, використовуючи в тому числі і бойову хімічну зброю. При тому, що жахливий ІДІЛ стратив від 8-12 тисяч.

Парижу не до України

В українському контексті теракт в Парижі виявиться димовою завісою, яка за задумом має прикрити українську кухню.

У Кремля план стосовно України залишається старим – зрив евроінтеграції та приведення у владу лояльних до Росії політичних партій та осіб. Різними шляхами, як політичними, так і «майданоподібними» масовими акціями і поки ніяких відступів від плану немає.

Буде загострення в зоні АТО, яке стратегічно має викликати недовіру до політичного керівництва України і командування ВСУ. Це є контрольний удар бичем, від якого Україна має або стати на задні лапки, або отримати палицею вже по спині. Одне можна сказати – найближчі тиждень-два можуть бути дуже гарячими.