на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Олексій Заводюк

Переможний алгоритм війни України з Росією

Війна – це не змагання армій. Війна – це змагання держав. У Росії, як-не-як, ця держава є, а у нас її немає.

 

Що таке Україна сьогодні

Збіговисько феодальних кланів об’єднаних загальною мотивацією. Президент і уряд – ставленики кланів + американські креатури, призначені для отримання американських грошей. Наш парламент – це представники кланів. Наші суди – у нас немає ніяких судів.

Крим – це особиста шиза Путіна. Крим у нас забрали, щоб покарати за свавілля і отримати емоційну підтримку російської черні для війни з Україною.

Донбас – це клан Ахметова і Єфремова. Дніпропетровськ і Запоріжжя – Коломойський. Харків – Кернес і Добкін плюс Аваков, Фельдман і Ярославський. Закарпаття – це Балоги. І так далі. Ніяких територіальних громад немає. Є феодальні клани, а держави як такої нема.

Найкращу характеристику стану України дав Корбан:

- Нам тут затишно і нам тут комфортно!

Це все, що вам потрібно знати про мотивацію українських кланів по захисту України від путінської агресії.

Вони просто не хочуть більше бути холопами московського царя. 400 років були, а тепер не хочуть. Цар лютує, а осмілілі васали викручуються від нового кремлівського ярма. Васали бачать своє майбутнє в Европі, там є перспектива, яку Москва їм запропонувати не може.

Війна на Донбасі для Путіна, не зовсім війна. Це маленький каральний похід для напоумлення незговірливих українських васалів, які за підтримки США уявили себе самостійними гравцями. У Грузії була така ж мотивація.

Він абсолютно щиро не вважає те, що відбувається в Україні війною.

Два українських клани – донецький і кримський – перейшли на бік Путіна, инші бунтують і не хочуть.

ДЛНР – це просто прокладка, де випустили на сцену звіринець, щоб серйозні гравці не талапались в цій сутичці. Хоча Путін і в цьому сценарії знайшов спосіб влізти в лайно, збивши цивільний БОЇНГ.

 

Що ми  маємо

Нафта і газ – це ще не все, що має Путін. Він має 140 000 000 холопів, які є його однодумцями в прагненні поставити Україну в стійло будь-яку ціну. Це дуже серйозний ресурс, який Путін довго обходжував, підкуповував і навіть подарував їм Крим.

Це абсолютно вороже нам плем’я. І те, що їхня мотивація здається нам ірраціональною ніяк не полегшує нашої задачі.

Це ми вважаємо, що прагнення людини до кращого і справедливого життя є аксіомою. А за поребриком так не думають.

Більш того, чим гіршою буде внутрішня ситуація там, тим агресивніше вони будуть себе вести тут.

 

Переможний алгоритм

Перемогти Росію може тільки держава. Сильна й спроможна вести війну з дуже серйозним супротивником.

Для перемоги ця держава повинна мати якщо не союзників, то партнерів, яким перемога України буде вигідна або хоча б не шкідлива.

Путін пропонує Заходу доступ до російських ринків і ресурсів в обмін на Україну. Це дуже спокусливий варіант для цинічного Заходу.

Україна поки не пропонує Заходу нічого, крім Будапештського меморандуму. І не факт, що ми маємо що Заходу запропонувати.

План дій Україна по пунктах:

1. Для перемоги – потрібна армія;

2. Щоб створити і озброїти армію – потрібна економіка;

3. Щоб створити економіку – потрібні інвестиції;

4. Щоб отримати інвестиції – потрібні правила гри і ліквідація корупції;

5. Щоб правил гри дотримувалися – потрібна судова система;

6. Щоб була судова система – потрібні розумні закони;

7. Щоб були розумні закони – потрібна ефективна політична система;

8. Щоб з’явилася ефективна політична система – потрібне суспільство громадян, а не телепнів, які голосують за гречку чи обирають владу емоціями;

9. Вибори – це не спосіб отримання матеріальних благ, а спосіб отримання правил гри, які дають можливості для одержання матеріальних благ. Вибір – це особиста відповідальність, коли вибираючи, людина розуміє, що від її вибору напряму залежить її добробут і безпека.

Цей алгоритм призведе до створення ефективної держави, яка володітиме ресурсами. Держава буде триматися не так на кланах і зовнішній підтримці, як на інститутах.

І тільки потім з’явиться шанс на звільнення та реінтеграцію окупованих територій.

І станеться це після того, як Московія ослабне настільки, щоб наш визвольний похід не перетворився на бійню.

Поки ми не маємо достатньо ресурсів, потрібно зосередитися не на захоплених територіях, а на собі. Реформи, модернізація, державні інститути.

Окуповані території блокують, населення звідти вивозять, гроші витрачають не на підтримку окупованих територій, а на переселенців.

Звичайно, може статися форс-мажор, і Московія завалиться сама, без всякої війни. Таке, в принципі можливо, але Україна повинна будувати свою стратегію виходячи з найбільш несприятливого прогнозу, помноженого на два.

Перемога для України – це не прапор над донецьким рейхстагом і не парад у Севастополі. Перемога для України – це процес, який призведе до створення сильної держави, яка гарантує дотримання прав людини і в якій громадяни зможуть реалізовуватися на благо своє і благо спільне.





 

Яндекс.Метрика