www.ji-magazine.lviv.ua

Олександр Петрачков

Сьогодні перед Україною двері НАТО, як і двері ЄС, наглухо закриті. Тому що нинішня українська влада за всяку ціну прагне зберегти в Україні свій особистий корупційний заповідник, розміром з цілу країну, з внутрішніми колоніями і рабами.

Анекдот дня: «Україна визнана найбільш нейтральною державою в світі. Настільки нейтральною, що вона повністю ігнорує внутрішні інтереси навіть своєї власної країни». Цей анекдот відображає суть зовнішньополітичної ситуації сучасної України, і його причини.

Пройшов черговий саміт НАТО, на якому його учасники консолідували зусилля в стримуванні агресивної Росії, в тому числі з можливим застосуванням ядерної зброї. Були припинені спроби російської агентури розколоти західний оборонний блок на регіональні сегменти. До того ж до складу НАТО була включена Чорногорія, і вироблена програма військового співробітництва з країнами Перської Затоки. Це хороші результати для НАТО, з позитивним непрямим ефектом і для України, на Заході є військово-політична сила, здатна зупинити російський фашизм, що набирає силу.

Але незважаючи на переможні реляції порохоботів про успіх дипломатії режиму Порошенко, було відкрито заявлено, що двері НАТО перед Україною, як і двері ЄС, сьогодні закриті. Можна говорити про те, що впавши у стан вторинного здичавіння, сучасна Україна абсолютно не відповідає ніяким стандартам цивілізованих країн, членів НАТО і ЄС. Але це справа наживна, головна ж причина в тому, що нинішня влада золотих помідорів і трупоїдів, зберігаючи повну спадкоємність з діями національної «еліти» перших років Незалежності, всіма силами прагне зберегти «незалежний», «суверенний» і «нейтральний» номенклатурно-олігархічний і кримінально-ментовський корупційний заповідник, всіляко саботуючи інтеграцію України в західні структури і стандарти. При цьому думки народу традиційно ніхто не питає, тому було б чесніше взагалі прибрати з Конституції брехливе формулювання про «верховенство влади народу». Президент не бажає псувати відносини з країною агресором, неофашистською Росією, тому що липецька фабрика і севастопольський завод для регіонала Порошенко, який лукаво прикривається фейковим парламентським блоком БПП, незмірно важливіші за інтереси народу і країни. Пригадуються пророчі слова Маркса в його безсмертному «Капіталі»: не можна допускати великий капітал до абсолютної влади в державі, тому що на вершині самовладдя він вироджується і деградує до діалектичного втілення найгірших рис люмпен-пролетаріату.

Сьогодні порохоботи захлинаючись сурмлять з телеефірів: українці, бійтеся чергової ескалації путінської агресії, і не протестуйте проти своєї влади! Ми вже звикли очікувати чергового витка ворожої агресії, а треба не чекати, а бути до неї готовими, і військовою силою, і політичними союзами, щоб зустріти у всеозброєнні, і дати гідну відсіч. Але замість того, щоб розвивати армію і військово-промисловий комплекс, зміцнювати взаємини із зовнішніми партнерами, і показувати зразок високої репутації, ця компрадорська влада золотих помідорів і трупоїдів бреше як своєму народові, так і зарубіжним союзникам, дискредитуючи країну на зовнішньополітичному рівні. Військові підприємства віддали на відкуп комерсантам при владі, які навіть під час зустрічі з прем'єр-міністром Канади на вищому рівні вели мову лише про свої прибутки і бариші в спільних проектах, що плануються, але не про інтереси України. Замість мобілізації ресурсів і модернізації, особливо перед лицем зовнішньої агресії і окупації частини своїх територій, влада пустила свою країну по світу «жебракувати»: подайте інвестиції на розбиті дороги, бо дурні і дороги це наше вроджене каліцтво, подайте допомогу зброєю, тому що ми своє розікрали і продали, захистіть нас, тому що нам ніколи, ми зайняті грабунком своєї країни, подайте фінансову допомогу від МВФ на латання дефіциту державного бюджету, тому що ми вивезли всі ліквідні національні багатства в офшори і швейцарські банки, подайте, подайте, подайте ...

Звичайний абсурд

Сергій Дацюк, філософ

Але західні союзники України не дурні, і ясно дали зрозуміти українській владі: зніміть свої гроші з рахунків швейцарських банків, заберіть їх зі своїх офшорів, продайте свою елітну лондонську нерухомість і інвестуйте свої кошти в оборону і економіку України. Голос волаючого в пустелі, як святе причастя одержимому бісами нерозкаяному грішникові, якому не допоможе і екзорцизм. Правда в тому, що звинувачуючи Захід у м'якотілості і аморальності, українська влада лукавить. У неї своя специфічна мораль: ні хрена не робити, безкарно красти і спокійно жити собі на втіху. Але щоб при цьому свій народ горбатив на неї і не нарікав, а західні союзники самі за свій рахунок забезпечували її безпеку і захист. В результаті Захід залишається при своїх інтересах, агресор веде гібридну війну, влада продовжує грабувати свою країну, як перед кінцем світу, і при цьому, як чорт, цинічно брехати. А народ знову вкотре залишається з війною, розрухою, тупою каторжною працею, сяючою прірвою невігластва і безпросвітними злиднями. І в кінцевому підсумку з гуманітарною катастрофою і загрозою повномасштабної громадянської війни, як в Сирії, Судані, Ємені, і Сомалі. Історично нашим найбільш огидним вродженим каліцтвом були дурні і дороги. Але сьогодні їх впевнено випереджає тупість, некомпетентність, брехливість, корумпованість, і відверто людоїдська злочинність своєї власної влади.

Щоб перемогти у цій війні і навіть зупинити її, потрібно за всяку ціну, жорстоко і безкомпромісно валити цю людоїдську владу, що уклала негласну (а можливо і гласну) угоду з зовнішнім агресором, про канібальську війні на пограбування і знищення українського народу. Щоб перемогти зовнішнього агресора, спочатку потрібно розгромити його внутрішнього природного союзника, свою владу золотих помідорів і трупоїдів. Інакше ця війна, вигідна в рівній мірі союзу влади і агресора, не закінчиться ніколи. А без перемоги як у внутрішній, так і в зовнішній війні, українському народу не варто розраховувати не тільки на відродження країни, а й на елементарне виживання. Отже, хороша новина від саміту НАТО в тому, що є сила, здатна протистояти російсько-фашистської агресії. І навіть сама по собі путінська агресія так чи інакше буде об'єктивно штовхати Україну до мобілізації, модернізації і до набуття суб'єктності, для України це питання життя і смерті. Погана ж новина в тому, що поки Україна як держава в цьому процесі є повністю несуб’єктною, народ в цілому неконсолідований, неправоздатний, неспроможний і несвідомий. В такому випадку путінська (в кінцевому рахунку самогубна) істерична російська агресія або вб'є нас, як пасивну рослину, або загартує, змусить стати самостійними і активними, і зробить сильнішими.

15 07 2016