Владислав Яснюк, науковий директор

Повернення питання членства в НАТО на порядок денний України

На сьогоднішній день питання негайного набуття членства в Північноатлантичному Альянсі не є актуальними для нашої держави в силу низки причин.

По-перше, це відома позиція окремих держав-членів Альянсу, зокрема Німеччини, Франції та низки інших, які переконані у несвоєчасності постановки Україною питання стосовно членства в НАТО.

По-друге, це російський фактор у широкому контексті, що безпосередньо пов’язаний з першою причиною, що зазначена вище. Утім, цей елемент є важливим, але на цьому етапі не вирішальним для дискусії в НАТО щодо євроатлантичних перспектив України.

По-трете, це складний комплекс внутрішньополітичних проблем. Серед них – політична нестабільність, економічні проблеми, корупція, непослідовні та половинчасті реформи, у тому числі у сфері безпеки й оборони тощо. Зважаючи на такий вантаж, Україні важко знайти у столицях держав-членів Альянсу симпатиків, які були б готові просувати питання нашого членства в НАТО.

Четвертою причиною є проблеми політико-правового характеру. У національному законодавстві України не передбачено курсу на набуття членства в НАТО. Згідно зі Стратегією національної безпеки, Україна поглиблюватиме співробітництво з Північноатлантичним Альянсом з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, виходячи з довгострокової цілі приєднання до загальноєвропейської системи безпеки, основу якої складає НАТО. Закони України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» та «Про основи національної безпеки України» також визначають пріоритетом «поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації».

Тим не менше, не слід забувати, що ще кілька років тому питання членства України в НАТО було у центрі політичного діалогу з Альянсом.

21 квітня 2005 року у Вільнюсі було прийнято рішення щодо переведення співробітництва України з Альянсом у формат «Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ».

У рамках Інтенсифікованого діалогу розглядався досить широкий діапазон політичних, економічних, юридичних, військових, фінансових та безпекових питань, безпосередньо пов’язаних із можливим членством України в Альянсі (без упередження щодо будь-якого рішення НАТО з цього приводу).

Однак, цей діалог був припинений у 2008 році після отримання на Бухарестському саміті гарантій, що Україна стане членом НАТО, і переведення двосторонньої співпраці у формат Річних національних програм, який триває й нині.

Натомість у 2010 році, після приходу до влади президента Януковича, Україна набула «позаблокового» статусу, а співробітництво з Альянсом стало номінальним, перейшовши на рівень так званого «конструктивного» партнерства. Отже, про діалог з НАТО «з питань членства і відповідних реформ» у Києві забули остаточно.

Рада Росія-НАТО відновлює роботу: що це означає для України

Марія Предеїна

Слід також констатувати, що за часів президентства Януковича інституційна пам’ять у центральних органах виконавчої влади та в інших державних органах щодо змісту Інтенсифікованого діалогу з Альянсом була повністю вичищена, у зв’язку з чим інформація, надана українській стороні під час консультацій щодо проведення реформ для підготовки до членства в НАТО, не використовується і не застосовується в рамках нинішніх реформаційних зусиль Уряду.

У той же час зважаючи на курс України на «поглиблення співпраці з НАТО з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації», а також високу додану вартість співробітництва з НАТО в рамках «Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ», Україні вже сьогодні доцільно було б поставити перед Альянсом питання про відновлення відповідних експертних консультацій для отримання порад і знань, потрібних нашій державі у світлі практичного впровадження політики європейської й євроатлантичної інтеграції.

Рішення про відновлення діалогу з питань членства та відповідних реформ могло б стати логічною складовою нового пакету допомоги Україні з боку держав-членів НАТО, який заплановано до прийняття під час Варшавського саміту Альянсу, що відбудеться у липні 2016 року.

Цей потенційно важливий напрям взаємодії варто було би включити до проекту Річної національної програми співробітництва України з НАТО на 2017 рік, роботу над яким повинно розпочати МЗС України.

Адаптований до сьогоднішніх безпекових та політичних реалій, діалог із питань членства та відповідних реформ міг би мати й іншу назву. Це не є принциповим. Головне – його зміст і додана вартість.

19 04 2016

http://www.icps.com.ua/povernennya-pytannya-chlenstva-v-nato-na-poryadok-dennyy-ukrayiny/