відповідаючи на неодноразові звернення української влади різного рівня, не провівши відповідних процедур, прийняв резолюцію на догоду внутрішній політичній кон’юнктурі.

Вона в односторонньому порядку глорифікує одних учасників протистояння і засуджує інших, вона абсолютно бездоказово визначає склад і кількість жертв цього протистояння, причому тільки з однієї сторони.

Не менш скандальними вважаємо і використання Сеймом Республіки Польща у вищезгаданій резолюції ревізіоністської термінології, що окреслює терени, де відбувалися ці події – «східних кресів Другої Речі Посполитої». Ми оцінюємо це щонайменше як несмак і нехтування емоціями українців, до яких ця ухвала неначе звертається.

Таким чином, Сейм Республіки Польща цією резолюцією підмінив собою і органи слідства, і органи суду, що недопустимо.

Тому ця резолюція не має жодних політично-правових наслідків для держави Україна. На час цього протистояння держава Україна ще не існувала, а тому не може відповідати за події, що відбувалися на територіях, окупованих нацистською Німеччиною та СРСР. Вже не кажучи про те, що кількість українців, що загинули у боротьбі за визволення Польщі з-під німецької окупації в

десятки разів перевищує кількість жертв цивільного населення по обох боках.

Разом з тим звертаємо увагу, що, якщо визнавати Республіку Польща правонаступницею Другої Речі Посполитої, то польський уряд на еміграції теж може виявитися причетним до подій на Західній Україні і Східній Польщі – а, отже, певним чином відповідальним за те, що там відбувалося впродовж всіх десятиліть цього трагічного протистояння між його власними різноетнічними громадянами – однак остаточний вердикт щодо цього знову ж таки може винести тільки міжнародний суд.

Реагуючи на цю резолюцію, ми переконані, що українська представницька та виконавча влада найвищого рівня не повинні повторювати хибних з правової і політичної точки зору кроків Сейму Республіки Польща.

Повторення чужих помилок не вирішує проблему, а заганяє її у глухий кут.

Разом з тим ми переконані, що ні в якому разі не можна і замовчувати найтрагічніших помилок, до яких спричинилися наші українські та польські попередники – якщо ми вважаємо

себе українцями та поляками і вважаємо, що незалежні Україна та Польща постали, в тому числі, і завдяки боротьбі українського та польського антинацистського й антирадянського підпілля. Тоді маємо подивитися правді в очі і чітко окреслити й їхні здобутки, й їхні помилки, а, можливо, навіть і злочини – і за рішеннями судів дати їм належну кваліфікацію.

А також маємо віддати гідну шану жертвам з обох сторін, які були принесені на олтар цього згубного для обох народів протистояння. Ми сумуємо за загиблими поляками та українцями, ми співчуваємо рідним та близьким усіх постраждалих від обопільного взаємного поборювання.

Ми переконані, що прийнята Сеймом Республіки Польща резолюція вдарила перш за все по прихильниках українсько-польського поєднання задля майбутнього України та Польщі по обох боках кордону, які попри все, попри всі ці трагедії, починаючи ще з важких післявоєнних літ вели цей складний діалог.

Вони знали цю трагедію не з книжок та фільмів, як наша генерація. Вони були і свідками, і жертвами, і учасниками цих подій. Однак у них вистачило сили духу розпочати діалог. Має стати сили духу і нам.

Для багатьох з нас ця резолюція стала особистою катастрофою – особливо враховуючи безоглядність, з якою вона приймалася, коли польський політикум наглухо зачинив для будь-яких українських голосів свої двері.

Ми щиро вдячні тим польським парламентарям, які відмовилися голосувати за цю резолюцію

– голос розуму пролунав під куполом Сейму тихо, проте пролунав.

Однак ми розуміємо, що політика з великої букви, як справа публічна, це справа людей відповідальних.

А тому ми сприймаємо цей прикрий інцидент, як зрив, що суперечить і українським, і, що важливо, польським геополітичним інтересам.

І в України, і у Польщі попереду ще багато великих звершень.

Тому ми, відчуваючи себе відповідальними за майбутнє, вважаємо за необхідне донести до

тих, хто готовий йти далі шляхом побудови великої і вільної Європи, наше ставлення до резолюції Сейму Республіки Польща «У справі віддання данини жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках».

 

Антін Борковський

Євген Бистрицький

В’ячеслав Брюховецький

Тарас Возняк

Сергій Дацюк

Орест Друль

Євген Захаров

Зеновій Мазурик

Юрій Макаров

Леонід Фінберг

Тарас Плахтій