www.ji-magazine.lviv.ua

Максим Розумний

Під багатьма уявними і штучними конфліктами ідентичностей в Україні лежить цілком реальне і кардинальне розмежування людей, що живуть у контексті різних історичних епох, чи суспільних укладів, якщо хочете.
Одні живуть в традиційній, патріархальній культурі, інші - в реаліях індустріального Модерну, треті - в суспільстві постмодерну.
Ця приналежність до певного способу життя і думання програмує поведінку людини в ситуаціях конфлікту і вибору. Феноменальним у цьому контексті було правління В.Ющенка, фронтмена домодерної соціокультурної реставрації, з властивими патріархальній традиції родинністю, ієрархічністю, сентиментальністю.
У носіїв свідомості радянського модерну (а іншого у нас в реалі просто не існувало) це викликало роздратування, сарказм і просто класову ненависть. Індустріали привели до влади Януковича, сподіваючись на те, що він поверне дійсності знайомі риси - "дисципліна","виробництво", "вышел в степь донецкую парень молодой".
У свою чергу, для постмодерної свідомості весь цей казенно-мілітарний модерн виглядає як безпросвітний "совок", і викликає категоричне бажання кудись від нього євроінтегруватися подалі. Коли постмодерн повстає проти модерну, виникають химерні явища на зразок карнавальних революцій, Вакарчук молодший як національний лідер і т.п.
Проблема України в тому, що національний проект у класичному варіанті формується на модерній світоглядній і соціальній основі. А вона у нас в досвіді поколінь представлена, головним чином, радянською імперською спадщиною. Спроба протиставити їй "український модерн" у вигляді інтегрального націоналізму Донцова-Бандери є достатньо переконливою для того, щоб викликати запекле протистояння між львівськими інтелектуалами і львівськими свободівцями, але на полі реальної загальноукраїнської політики виглядає досить локальним і екзотичним симулякром, який може бути використаний за певних умов з інструментальною метою, але не більше того.

«Українці мають проблему ціннісної емансипації»

Микола Рябчук

Співідношення сил у протистоянні прихильників патріархальної традиції, а також представників індустріального та постіндустріального світоглядів є сьогодні в Україні патовим. Ситуація почне змінюватися тоді, коли сформується достатньо впливова генерація модерністів-прагматиків на основі досвіду будівництва держави після 1991 року (не плутати з пострадянськими мародерами), яка витіснить радянський досвід, а ткож знайде компромісні варіанти для інтеграції в національний проект етнокультурних романтиків і постмодерних циніків.

9 01 2017

https://www.facebook.com/rozumnyi/posts/10209560582624670