Валерій Соловей

Стратегічна переоцінка Путіним ситуації

Вона почалася в Москві ще півтора місяці тому. І ось як вона зараз виглядає:

1. Не дивлячись на доброзичливе ставлення до Путіна / Росії, Трамп не може виправдати пов'язані з ним надії. Йому протистоїть потужний міжпартійний антиросійський консенсус, частина високопоставлених членів власної адміністрації, преса, а також вкрай заважає власна конфліктність. (Підкреслю: цей висновок був зроблений ще півтора місяці тому.)

2. Тому завдання-мінімум в російсько-американських відносинах - уникнути конфронтації і спробувати налагодити робочу взаємодію, що вважається досяжним.

3. Завдання-максимум - домогтися прориву під час особистої зустрічі Путіна і Трампа. Однак перспектива зустрічі зависла.

4. У загальному плані вважається, що стратегічний курс Росії себе виправдав: Захід не зміг і не зможе вплинути на неї, у нього відсутня реалістична стратегія щодо Росії, Захід перебуває в стані сильної внутрішньої невизначеності, викликаної Трампом, Брексітом, кризою ЄС і майбутніми виборами в Європі.

5. Турбулентність всередині Заходу, концентрація ЄС на власних проблемах неминуче приведуть до ослаблення впливу Заходу в постсовєтському просторі.

6. Росія може почекати, поки плід сам впаде в руки. Треба використовувати можливості, що відкриваються, уникаючи при цьому конфронтації. І це важлива відмінність від політики останніх трьох років. Холодний світ є кращим ніж холодна війна, - таким є гасло моменту.

7. Щодо Донбасу узятий курс на його інституціоналізацію - перетворення в нове Придністров'я. Включати до складу Росії вважається небажаним і небезпечним.

8. Незважаючи на деяку модифікацію стратегії, цілі російської політики залишаються незмінними і здаються більш досяжними, ніж три роки тому.