на головну сторінку незалежний культурологічний часопис <Ї>

   www.ji-magazine.lviv.ua
 

Анджей Таляґа

Український степ поволі нас втягує.
Демографічні клопоти наших сусідів ударять у нас рикошетом

ЗМІ широко коментували фатальні для Польщі нещодавні прогнози ООН щодо населення планети. Проте справжня катастрофа чигає на Україну, де демографічний колапс у поєднанні з крахом економіки призведе до виникнення на нашому південно-східному кордоні геополітичної вирви, яку хтось муситиме заповнити. Росія або Захід.

Сподівання України марні, ця держава може зазнати краху ще за нашого покоління, з фатальними наслідками для безпеки Польщі. Слід мати це на увазі, входячи з нею в суперечки, особливо історичні. Ми сваримося не з рівноправним партнером, а з прикутим до ліжка хворим. Через 20 років може вже трапитися так, що нам нікому буде доводити нашу моральну правоту в питанні геноциду на Волині та в Східній Галичині.

 

Замало поляків...

Можна би сказати: "дорікав казан казанкові", адже згідно з передбаченнями ООН упродовж 30 років населення Польщі скоротиться до 32 мільйонів осіб, а до кінця століття – до 25 мільйонів. При рівні народжуваності менше 1,3 дитини на одну жінку, це не просто теревені.

Попри катастрофічні тенденції, продемонстровані ООН, а також [польським] ЦСУ і ширшим загалом польських статистиків, Польща, втім, може впоратися, оскільки наша економіка й далі росте, і через кілька років ми увійдемо до кола найбагатших країн світу. Це означає, що ми зможемо дозволити собі підтримувати програми підтримки народжуваності, в тому числі щомісячну допомогу на кожну дитину, фінансування безкоштовних ясел і дитячих садків у масовому масштабі. Ми також будемо привабливими для вартісних іммігрантів. Розвинена економіка також має набагато більшу здатність абсорбувати технології, які підвищують продуктивність праці, бодай у галузі робототехніки та штучного інтелекту.

 

...а українців ще менше

Демографічна бомба не конче висадить нас у повітря, вона не мала би також обмежити потужність польської держави. Проте важливий контекст наших проблем. Зрештою, жодна країна в Європі не досягає рівня відтворення поколінь, себто 2,1 дитини на одну жінку, нації старіють, а західні держави обезлюднюються, хоча ця тенденція найбільше вдаряє в Центральну та Східну Європу. В тому числі й у Росію, найбільшу потенційну загрозу для нашої країни. В наступні десятиліття Росія знесилюватиметься, а не міцнішатиме. Втім, не настільки, щоб вона не змогла поглинути політично або навіть територіально Україну.

Ситуація України виглядає фатально. ООН умістила її разом із Польщею в групі країн, який загрожує найвища депопуляція. У нас подібний, дуже низький рівень народжуваності. Проте між нашими країнами є дуже багато відмінностей на шкоду Україні, отож наслідки депопуляції будуть абсолютно різними.

Тільки в Польщі зараз перебувають бл. 1,2 млн. українців, які приїхали сюди за роботою, і мабуть тут і залишаться. У наступні роки приєднаються подальші, адже імміграція – єдина реальна можливість поліпшити умови життя, а Польща стає дедалі привабливішим і абсорбуючим ринком праці.

Навіть якщо інші країни ЄС приваблять більше українців у зв'язку зі скасуванням Унією візового режиму, демографічні наслідки для України будуть такими ж – прискорена депопуляція.

 

Бо занепад гігантський

Українці мають від чого тікати. Щоправда зростання ВВП в 2016 році понад Дніпром сягнуло 2%, а в цьому році експерти говорять про 2,2%, але це всього лиш мляве відновлення після глибокої катастрофи, надміру повільне, щоб поставити країну на ноги. На даний момент ВВП України становить 83 млрд. доларів, а в 2013 році до Майдану – 180 млрд. Це порівняння свідчить, яку ціну заплатила Україна за революцію та війну з Росією. Дохід пересічного українця впав нижче рівня мусульманських країн Північної Африки. Масштаби розпаду настільки значні, що вимагають радикального плану відновлення, підтриманого безпрецедентною міжнародною допомогою. Але ніхто нічого подібного не пропонує.

Отримати достовірні дані про реальну ситуацію вкрай складно. Ми навіть не знаємо, скільки людей мешкають нині в Україні. Не було проведено перепису населення після втрати Криму й Донбасу та хвилі виїздів за кордон, в тому числі до Польщі. Останні дані походять з 2001 року, тоді в Україні мешкали 48 мільйонів осіб, все свідчить про те, що зараз там живе менше людей, ніж у Польщі.

300 років тому на більшості території сучасної України тягнулися безлюдні степи. Хто знає, чи не буде так знову.

Не вдаряймо в Україну, бо вона і так ледь жива. Може не сьогодні, не завтра, але врешті обезлюднена, спустошена економічно вона втратить сили, щоб жити далі. Від її краху або капітуляції перед Москвою постраждає і Польща, адже тоді впаде непевний, але досі чинний буфер між нами й Росією. Демографічні дані ООН – це дзвін тривоги.

 

Автор – директор із питань стратегії Варшавського інституту підприємництва (Warsaw Enterprise Institute), радник оборонних підприємств

 

Перекладено за публікацією: "Talaga: Ukraiński step pomału nas wciąga" http://www.rp.pl/Rzecz-o-polityce/307189914-Talaga-Ukrainski-step-pomalu-nas-wciaga.html